Це значно більше і глибше, ніж просто книжка про один злочин, після скоєння якого було запущено невідворотний процес. Це повільне занурення в глибини людської душі, без поділу на добрих і поганих. Це історія про те, чому так сталося, про те, що один неправильний вчинок призвів до руйнації

Книжка потрапляє в ТОП прочитаних і я її колись обовʼязково перечитаю.

Це не той трилер, де на першому місці стоїть злочин, розслідування і результат. Тут фон, минуле, характери важать так само багато, як і події, які ми бачимо.

Батьківство показано без прикрас, чіткі помисли двох батьків викликають дуже різні емоції, але вони настільки живі, чесні і відверті, що неможливо не повірити.

І долі двох дітей. Одна з них дівчинка, котра померла темної ночі на трасі внаслідок ДТП. Другий хлопець – син вбивці.

І світи – такі різні, але дуже крихкі, світи, які руйнуються.

Ловила себе на думці, що читаючи, не засуджувала. Просто спостерігала за тим жахом і не дихала.

Книжка повільна, деталізована, з відступами в минуле, з зануренням не просто в думки, а в причини і наслідки.

Тут є зло, але воно живе не лише у серці вбивці, і ці моменти, коли стаєш свідком, аналізуєш і проживаєш, бʼють.

Як на мене, це не просто трилер. Книжка дуже відрізняється від інших в цьому жанрі. Це драма, яку проживаєш, в якій важить не так напруга і швидке завершення, як сам розвиток, психологізм, тонкість.

Персонажі описані майстерно, і хоч звісно важко зрозуміти, та мова тут не про розуміння.

Це було шикарно. Важко, темно, гнітюче, атмосферно.

От знаєте, є книжки, які після прочитання забуваються, а є ті, які неможливо забути. Ця не пройде повз, вона зачепить.

«Семирічна ніч» Чон Юджон – друга книжка авторки, яку я прочитала. Обидві просто шедеври.

Беріть на замітку. Вона вам треба)