Одне з місць, де відбувається дія роману Марини Гримич “Клавка” – Ірпінь. Для українських письменників воно близьке тим, що там розташований Будинок творчості письменників, а ще там було багато письменницьких приватних дач. І в багатьох письменницьких мемуарах і віршах про Ірпінь фігурує “звуковий” спогад – звук поїзда, що вискакує з лісу на залізничний міст. Даю фото старовинної листівки і фото 2013 року.

Згадати хоча б знамените Малишкове:

Поїзди гудуть за Ірпінню,
За Мостищем лине луна.
Він промчить голубою тінню,
В небо кине яркого зерна.

І засвище, і заскрегоче,
І здригнеться аж до коліс.
Так і знай, що цієї ночі
Він коханого не привіз.

А ось що відчула і Клавка, перебуваючи на дачі письменника Сіробаби:
“За вікном почувся звук поїзда, що наближався до залізничної станції Ірпінь. Глуха луна йшла з-за лісу, звук поволі насувався: от поїзд вискочив на залізничний міст над річкою і стукотіння коліс пройняло не лише колію під ним, не лише ферми мосту, а й землю, ліс, небо, ірпінські дачі і всіх, хто був там у цю мить. І Клавка просто нутром відчула вібрацію всередині себе”.