У романі “Клавка”, що готується до друку, Марина Гримич пропонує замислитися над питанням естетики соцреалізму. Чи все було погано в українській літературі в 1940-х? Щоб проілюструвати, що не все, вона пропонує подивитися на залишки сільської зупинки в селі Дрімайлівка (яка шикарна козацька назва!) і в селі Совхозне (яка типова соцреалістична назва!), що на дорозі Київ-Чернігів – зразок пізнього соцреалізму з кумедними посланнями мешканців сіл 2005 року. У подорожі вона була зі своїми колишніми студентками, а нині – вірними партнерками по антропологічному науковому цеху і її бойовими подругами, – Олена Брайченко та Оксана Овсіюк. Хочу звернути увагу на тих, хто все-таки розглядатиме фотки і читатиме послання: Колективне несвідоме.