Про Європу. Як вона залежить від російської агресії проти України і українського спротиву. Як ми залежимо від євро чиновників і євро чинників.

1. Безумовно, 90 мільярдів євро на два роки – це однозначна перемога української дипломатії і Президента особисто. Це перемога всіх, хто підтримує Україну серед лідерів європейських країн, поразка українофобського оточення Трампа, та путініерштеєров з Європи. 45 мільярдів до українського бюджету-2026, – це наша субʼєктність на будь-яких перемовинах, це мінімальна підтримка армії та постачань зброї. Ще +-25 мільярдів – пряма допомога партнерів, яка і є картами, що потрібні Трампу, щоб зрозуміти, що гра «в одну хвіртку» на перемовинах неможлива. Фактично, американська сторона пішла з публічної сфери про окупацію Донбасу якраз одразу після оголошення про гроші. І більше про гроші.

2. Коли ми говоримо про європейські фінанси, потрібно розуміти, що семирічне планування на відміну від річного українського бюджету, який завжди ухвалюється істерично, то вночі, то під тиском міжнародних структур, але завжди з дивними історіями (вітання, буковельські шляхобудівники). Бюджет складається з двох складових – внески країн-учасниць (це типу захищена стаття, не сплатити неможна, але можливо з нього отримати більше, ніж сплатив, і це про Орбана, про якого ще поговоримо далі), та кредити, гарантовані всіма членами ЄС. На сім років 2021-2027 розмір бюджету 1.2 трлн євро за рахунок внесків + 800 млрд на відновлення після ковід та модернізацію – через запозичення цієї суми та повернення із загального бюджету. Гроші Україні – це така сама додаткова позика, яку, з відсотками, колись віддасть обʼєднана Європа, або перекредитує її через комерційні банки або через ЄЦБ в крайньому випадку. Можливість і далі використовувати подібний механізм є складною, але реалістичною (станом на зараз без трьох колаборантів). Чи є ці гроші великими? Точно ні. Греція отримала у 2010-2018 під час боргової кризи 260 млрд і невідомо, як віддасть. Ще 36 млрд вона отримує з цих 800 ковідно-модернізаційних, але це частково гранти і віддавати їх не потрібно. Та що маленька Греція – Італія отримає за ці 7 років з постеовідного фонду 194 млрд, з яких 153 вже надійшли. Тобто, ми все ще не свої, і в першу чергу через те, що той самий український діпстейт – це про корупцію. Україну будуть продовжувати терпіти, поки війна, але ми, в любому випадку, маємо прибрати «любих друзів» з силових структур та держструктур, які керують великими потоками грошей.

3. Угорщина. Країна, яка з перших днів вторгнення допомагає тисячам українців, що приїхали для захисту і підтримки. Українці працюють та платять податки. Їх ніхто не утискає і майже не ображає. Онлі бізнес, нічого особистого. Країна, яка спокійно дає транзитувати вантажі та постачає (не дешево) в Україну електрику. Яка, таким чином, непогано заробила на війні. Країна, яка неодноразово блокувала найбільш болючі санкції проти енергосектора росії, яка досі має в москві свій банк, що є одним з головних транзитерів російських грошей в Європу на назад, провідником різних схем обходу санкцій. Коли закінчиться правління Орбана/«Фідес» ми багато дізнаємося про цих банкірів у погонах. А коли закінчиться це правління? Вибори у березні 2026. Вперше за весь час Орбан йде на вибори не фаворитом. Він у влади вже 19 років (два заходи з проміжком). Демократ, антирадянщик, вихованець Сороса. А потім щось зламалося. Мабуть, російські спеціалісти по Східній Європі знайшли якісь документи (або аргументи) і західник Орбан швидко став частиною «поясу впливу» путіна в Європі. Далі – більше. Атака на судову систему (вдала), знищення вільної преси (вдале), побудова корупційних прокладок для імпорту російських енергоносіїв і відносно низькі ціни (теж вдало). Власний палац, рахунки, контроль за бізнесами, силовиками, конфлікт з євробюрократами. І – системна антиукраїнська політика, мовна, етнічна, освітня, культурна, а далі – військово-розвідувальна, енергетична, антисанкційна.
Його конкурент Петер Мадяр, лідер партії «Тіса», – виходець з Орбановського «Фідесу», – базує свою електоральну підтримку теж на правому електораті. Ще потрібно не забути про наявність ультраправого «Йоббіка», який теж проорбанівський. Вибори будуть між правими, правими та ультраправими. Маленький сегмент лівих у новому парламенті підтримає людей Мадяра.
При наближенні часу голосування очікуємо на активну діяльність ФСБ в центрі Європи, постріли, суди, Майдани та Антимайдани. Орбан – це європейський Янукович часів цифрової демократії. У випадку реальної перемоги опозиції маємо побачити крах режиму, від якого тягнуться звʼязки фінансування до сусідів – Фіцо, який має складну коаліцію і Бабіша, що має проблеми в питаннях корупції.

4. 4. Повернемось до тих, хто ухвалює в Європі рішення. Фон дер Ляєн, яка до своєї посади встигла попрацювати міністром оборони ФРН (не забуваємо цей факт) та Мерц – і є архітекторами системи підтримки України, в якій важливо, що Україна має погашати борг виключно репараційними грошима. В цьому відмінність євро кредитів від того, що витискає з України Трамп – зброю за гроші, ресурси під землею, електрику з ЗАЕС, гроші Байдена, квиток в НАТО…
Німеччина в сьогоднішньому стані – локомотив модернізації Європи. Саме канцлер Мерц кілька разів тільки йому відомими методами зупиняв Орбана (вчасно вийти в туалет, промовчати, спізнитись, домовитися). Саме він, як в британський та фінський колега, прямо називає путіна злочинцем. До речі, сьогодні французький лідер заявив про необхідність відновлення діалогу з путіним, це продовження лінії останніх днів, коли він відмовився підтвердити конфіскацію грошей путіна, яку до того приймав, як важку даність. Подальший шлях Європи або – до створення власної військової структури, або збільшення фінансування НАТО і новий формат атлантичного блока. Скоро ми дізнаємося про те, чи вдасться прибрати фронду Орбана зсередини і чи потрібно активувати дуже складні механізми реалізації рішень через не одностайне голосування в ЄС.

5. В любому випадку, Україна сьогодні має можливість прискореного шляху до ЄС. Він веде через неприємні для депутатського корпусу та всієї української політичної еліти закони про прозорість власних фінансів, контролю за силовиками та приєднання до непопулярних у нас багатьох документів ЄС, в тому числі мовних, анти піратських, банківських, соціальних та інших. Можливо саме в цей момент і зʼявився виток, що депутатські яйця правлячої коаліції затиснути в кулаку НАБУ (ФБР, британців?), через прослуховування та конфіскацію списків про отримання чорної зарплатні, а прямо кажучі, хабарів. Можливо, звідси всі ці спроби повної амністії? Можливо, вона і потрібна, але тоді починати з чистого листа потрібно всім: владі, опозиції, бізнесу. Першим особам держави? Населенню?