1. Чому я змінив формат датування постів? Бо я хочу пояснити читачам, що та мала вірогідність, що дійсно хтось з тих, хто домовляється про перемирʼя (не мир) між Україною та Росією досягне результату, то це може відбудеться найближчими днями (я так не думаю), після чого тих, хто вірить у миролюбність чахлика, нарешті, попустить, і всі повернуться до формату «зробимо санкції із аду, але завтра, бо ми ж теж можемо втратити щось, тому поки що в сто перший раз попередимо і заборонимо заходити в порти Європи ще сорока судам тіньового флоту та обмежимо операції для банку з РФ, який десь 255 за рейтингом, але це не точно». Трамп скаже щось накшталт: «Все, нарешті я зрозумів, що Зеленський не хоче миру, а путін дуже хоче, навіть ікру надіслав, і я його розумію, він так хоче, що навіть готовий на матч росія-нхл з хокею, але щось нхл не хоче грати з цими карликами. А я краще пообіцяю бомбити Венесуелу, бо вони вкрали нашу нафту».

2. Про Венесуелу, Сирію, Тайвань, Іран. Цього тижня Трамп вчергове трошки підсвітив ситуацію з Венесуелою, фактично перевіривши чахлика, чи він не забере «Вагнер» з цієї держави. Той, здається, не почув. Але знов одна лише риторика про те, що Мадуро забрав американську нафту. Це про те, що колись щось там належало частково американським компаніям та, коли ще нормально добувалося, то постачалося на американські НПЗ, що були заточені на важку венесуельську нафту, а не на легку арабську. В будь-який момент, коли буде потрібно від чогось відмовитися американському суспільству, бомби впадуть на якийсь обʼєкт у Венесуелі. Як сьогодні впали у Сирії на обʼєкти ІДІЛ в якості помсти за трьох вбитих солдатів армії США. Як може щось бути з Іраном, Єменом та Ліваном, якщо Ізраїль хоче ось почне, а США зігріються у променях слави. Тим не менше, американський Діпстейт існує, і з кожним днем наближення до виборів у США, потроху відновлюється разом з воєнно-промисловим лоббі. Тому нічого дивного у тому, що Тайвань отримав рішення про чергове постачання сучасної зброї на рекордні 11 млрд доларів, немає. Китай тренує дронову армію, готує військовий флот, створює безпілотні танки, а прекрасний острів (Стара португальська назва Тайваню – Формоза, що і означає Прекрасний острів), який до помилки Ніксона з Кісінджером і був тим самим Китаєм, членом Радбезу ООН, потрібно захищати в будь-якому разі. Чому? Як мінімум, тому, що технофашисти, які стояли за обранням Трампа, багато втратять, якщо Пекін забере напівпровідникову майже монополію на Тайвані. В цьому питанні Діпстейт переміг Трампа. Поки той тис на Японію, щоб не підтримувала Тайвань, готували постачання зброї Тайбею. Антиукраїнські демонстративні голосування в ООН з цієї серії. Так, за зібрані Європою гроші з миру по нитці, але США постачає все більше сучасної зброї Україні. А далі, коли буде нагода, Трамп скаже, що це він долучився до перемоги над чахликом. Якщо доживе. І буде в тому стані, коли ще дають інтервʼю та пишуть пости.

3. Як ми бачимо, Байдена в публічному просторі не існує. І взагалі, демократи, крім одного «льотчика-космонавта», що ріже правду-матку, майже відступили з публічної сфери. А якщо зараз через низку придбань на корпоративному ринку, CNN теж потрапить у сферу впливу Трампа, то наступне політичне життя США буде висвітлюватися приблизно так, як в СРСР часів Андропова, і вибори Президента демократичної країни можуть йти за принципом довіри/недовіри Президенту Трампу (згадайте третій термін Леоніда Кучми, який не відбувся). Але все, впевнений, буде інакше. Хоча це не демократи виграють, а програють Трамп та республіканці, вибори мера Майямі стали минулого тижня маркером – кубинець-трампіст програв у штаті, де мешкає 70% латиносів, білій демократці. Так буде і далі, і ми ще побачимо Президента Трампа зразку 2019 року, що виправдовується перед Конгресом і депутатів (а вони всюди приблизно однакові, може, крім Британії та Скандинавії), які намагаються відігратися за вчорашнє приниження. Тому поки стратегія України в ситуації, коли ми отримали гарантію фінансування на два роки вперед – намагатися брати участь в пошуку мирного рішення, але чекати часів «слабкого Трампа», дякувати Трампу-важковаговику, що отримав орден ФІФА, Європі і навіть Президенту Польщі Навроцькому.

4. Польща. Тут нема чого казати. Польські політики з двох боків, використовуючи наймерзенні риси членів польського суспільства та найжахливіші сторінки історії, підіграють росіянам. При чому російський експорт до Європи через Білорусь та Польщу зростає на тлі обмежень на українські товари. Польща отримує компенсації із загального бюджету Євросоюзу за зброю, поставлену до України і оновлює армію (що станом на зараз добре). Українці вносять свій внесок у ВНП цієї країни, і це теж добре. База НАТО на Півдні Польщі працює, як наш логістичний хаб, кордони сьогодні майже безконфліктні і Президент Україні має отримувати з вдячністю подаровані двотомники у мʼякій обкладинці про Волинь. І дякувати за допомогу. При цьому хочу нагадати, що, на відміну від України, не Президент, а Уряд, у Польській Республіці відповідає за зовнішню політику.

5. І головне на сьогодні, в очікуванні інформації із США, про Євросоюз, Фон дер Ляєн, Мерца та європейські кошти.
По-перше, ми маємо розуміти, яка кількість прямих погроз, в тому числі і фізичної втрати життя, отримали бельгійські посадовці та функціонери Єврокліар. Там сьогодні зберігаються російські активи на 234 мільярди євро. Саме цього грудня в рамках програми тиску, Центробанк росіі подав заяву у суд москви саме на цю суму позов до європейських структур, засідання буде у січні, і далі – зрозуміло, що арешт активів перейде на всілякі «Ашани», що працюють в рф досі. Думаю, наступна серія буде реалізована, як тільки Європа знов підніме питання конфіскації. Саме тому останнім часом про допомогу Україні грошима мовчать Макрон та Мелоні. Саме тому простіше виявилося віддати спільні гроші майбутніх європейців, ніж кровні російські. Історія не закінчена, так як далі підуть відсотки за цим кредитом на перші сім років з цього ж спільного бюджету, а далі невідомо. Україна має віддавати тільки з репарацій, отриманих від росії , а якщо ні, то теж невідомо. Всі чекаємо смерті путіна, а там якось домовимось? Тим не менше, маємо розуміти, що в Європі чітко вибрали своє майбутнє разом з Україною в якості щита, за власні гроші. В Європі очікують нападу росії вже не у 2030, а раніше. І тим не менше, в Європі досі готуються вкрай повільно. Про це далі – окремий текст, продовження цієї публікації. Про санкції, гроші, нафту, зброю та країни Балтії.