Вчора почала читати і вчора закінчила. Читала до пізньої ночі, бо після половини книжки реально не могла відірватися. Це було не стільки моторошно, як неймовірно закручено, поєднано так, що на перший погляд здавалося, ті речі, які автор склав в єдине ціле, неможливо обʼєднати, однак йому це вдалося втілити.
Переказувати сюжет не буду, бо кожна думка, яка зʼявляється, може бути спойлером.
Тож розкажу про загальну атмосферу і мої враження.
Це не перша книжка автора, яку я прочитала, але мабуть, саме ця історія сподобалася найбільше. Особливо фінал, коли автор підводить, натякає, а коли приходить усвідомлення того, до чого все йде, я починала повертатися до попередніх сторінок, аби збагнути, яким фактам не надала значення.
Це історія, в якій є кохання, інтриги, ненависть і поєднання минулого і сьогодення. Є злочини, які сталися давно і які сталися зараз. І ті деталі пазлу, який до першої половини книжки ніяк не можна скласти, згодом стають чіткішими.
У мене були певні підозри щодо агентки ФБР, але я не думала, що все обернуться саме так.
Щодо діянь завідувача психіатричного центру, то тут я була приголомшена.
А той чоловік, котрого ми бачимо з самого початку, чоловік, який йде голим вулицею і несе відрубану голову… чоловік, який бажає розмовляти лише з агенткою… ну, це було круто і майстерно закручено. І навіть ті, хто начитався багато трилерів, буде здивований. Ну, я була, а потім, відклавши книжку, довго не могла заснути.
Однозначно раджу.
Це глибоке занурення в психологічний світ персонажів, яких намагаєшся зрозуміти, але це не завжди вдається.
«День, коли втрачено розум» Хавʼєр Кастільйо