Аналітичні роздуми.
1. В перші два дні здавалося багатьом українцям з тих, з ким я спілкуюсь – Трамп, який би не був, рішучо викоренить міжнародний тероризм у Ірані, використавши фантастичну могутність Америки, да ще й отримає при цьому допомогу Ізраїльської армії та МОССАД. Головного аятолу вбито, КВІР розбомблено, ППО знищено – через максимум 2-3 дні, як у прогнозі Арестовича, війна на Близькому Сході закінчиться, нафта не подорожчає, світ побачить, як потрібно діяти з диктатурами і прибере руки путіна від України. Але виявилося не зовсім так.
2. За сім днів маємо приблизно таку статистику:
– Ізраїль 1500-2000 вильотів F-35I, F-15I, F-16I, 150-200 ракет Delilah, Ramoage, Popeye та крилатих повітряних, від 3000 до 4.000 авіабомб
– США 1200-1500 вильотів літаків B-1, B-2, F-35, F-15E, F/A-18, 350-400 ракет Tomahawk, від 3.000 до 4.000 авіаційних бомб різної ваги, сумарно союзниками уражено близько 3000 цілей, вбито більше 4.000 військовослужбовців та силовиків (особисто я впевнений, що більше), знищено повністю 21 військовий корабель.
Іран відповів більше ніж 750 ударами балістичних ракет та від 2000 до 2500 дронів. При цьому кількість дронів щоденно збільшується і складає зараз приблизно 275 на добу.
США, Ізраїль та держави-сусіди Ірану, за оцінками використали наступну кількість ракет ППО:
– Ізраїль 500-800 переважно власного виробництва;
– США близько 500, в тому числі більше 200 Patriot PAC-3 та близько 100 надсучасних THAAD;
– країни-сусіди Ірану приблизно витратили: ОАЕ THAAD – 60, ракет для Patriot – 150; Кувейт ракет для Patriot та NASAMS – 150, Саудівська Аравія THAAD, Patriot всього близько 180, Йорданія Patriot 120, Катар – Patriot 150 та Aster-30 (корабельні) 70.
Запаси на початок року у США складали в дужках приблизний обсяг виробництва на рік
– Tomahawk – 3500 (до 500)
JDAM (комплекти бомб) – 200.000 (при такій кількості виробництво поки що не має значення)
AGM-158 JASSM (ракети з технологією Стелс) – 5000 (700)
– PAC-3 для Patriots – 3500 (600)
– PAC-2 – до 3000 (не випускається)
– THAAD – 500 (60-96)
Тут потрібно мати на увазі, що ми точно не знаємо, які домовленості мають військові відомства ЄС, НАТО та України зі США про постачання PAC-3 та Pac-2, модернізованих під сучасні російські можливості для ЗСУ.
Станом на сьогодні багаті автократії Близького Сходу майже витратили власні запаси ППО і обов’язково знайдуть аргументи, щоб купити у США максимальну кількість з того, що буде випущено американським ВПК (на вчорашній нараді Пентагон вимагав збільшити виробництво основних видів озброєнь в 4 рази, розуміючи, що потрібно бути готовими до можливого протистояння за Тайвань з Китаєм).
3. Впевнений, що ще після червневої війни з Іраном, американці, якщо і не ухвалили остаточних рішень про збільшення закупівель озброєнь, ці рішення готували на рівні консультацій з виробниками. Виробники, великі технологічні підприємства із власними аналітичними підрозділами, теж свідомо не стояли на місці. Ми це розуміємо по збільшенню ефективності PAC-3 в Україні після тимчасового провалу статистики. А ось до чого готувалася останні три роки Європа, ми маємо дізнатися по обсягах виробництва SAMP-T, IRIS-T, NASAMS. Для України рішення полягає тільки в модернізації та масштабуванні підприємств наших союзників, для самих союзників їхня безпека – тільки питання забезпечення конкурентності цих підприємств з американськими виробниками. Розрахунок на постачання ізраїльських виробників зараз будуть марними. Що стосується Китая, то майже повне мовчання лідерів країни під час дій біля Ірану, в принципі є традиційною конфуціанською поведінкою. Але, у даному випадку мовчання має ще два додаткових сенсу – можливість продати китайські розробки не тільки Ірану та спроби порахувати, чи вистачить зброї США для оборони союзників на Тайвані і в Південній Кореї.
4. І знов про Іран. Думаю, розвідки США та Ізраїлю доповідали про стійкість цього режиму, де всі системи задвоєно (чиновники/аятоли, військові/квір, поліція/басідж, бізнес/безподаткові фонди), народ сильно залякано (станом на сьогодні є 32.000 політ зеків, а скільки було вбито у січні не знає ніхто), а у мілітаризацію держави вкладені навіть не мільярди, а кілька трильйонів доларів, отриманих від Китаю за нафту, а від росії за допомогу у війні. Гірський ландшафт створив можливості захищених тунелів та величезних складів, багаторічні вкладення грошей у копіювання та розвиток технологій фактично повторює досвід радянського союзу часів Сталіна/Берії, коли вчені, що отримують копійки в умовах диктатури та загрози життю, працюють на державу-людожера. Звісно, Іран не є драконом, у якого відростають нові голови, і ресурси та витримка слуг режиму мають кінцеві обсяги, але вже зараз прогнози по кількості існуючої на озброєнні Ірану балістики перевершені, а поява агентів КВІР у жиночому одязі говорить про пошук нетривіальних рішень. Кожен день цієї війни все більше американці посилюють тиск на європейських союзників США про участь у ній, з іншого боку все більше експертів кажуть про те, що ця війна є несправедливою з боку США.
5. Справедливих війн по відношенню до тих, хто їх почав, майже не буває. І хоча історія цінить тільки переможців і дуже рідко оспівує жертв, ця війна не є повністю превентивною. Якщо взяти справжні цілі та аргументи, які використовують американці, звісно, можна провести паралелі з війнами, після яких було знищено Каддафі та Саддама Хусейна, можна провести паралелі із Хрестовими походами або з жорстокістю іспанських конкістадорів у війнах з майя та інками.
Враховуючи географічне положення, сучасні технології стеження, Іран не має військового або навіть системного гуманітарного постачання через кордони. Навряд чи Пакистан або Афганістан пропустять гуманітарні вантажі з Китаю. Інші сусіди мають або територіальний, або комерційний і, безумовно, безпековий (в перспективі) зиск від цієї війни, а Ірак, де є шиїтська спільнота, що підтримує сусідів, знаходиться в деструктивному стані і навряд чи його уряд підтримає іранський режим. Таким чином мова тільки про те, чи іранський спротив Трампу може чи не може створити світову економічну кризу і загрозу сталому розвитку світу. Подивіться на статистику кількості судів, які вийшли з Ормузької протоки: День 1 — 140; День 2 — 128; День 3 — 98; День 4 — 85; День 5 — 63; День 6 — 45;
День 7 — 30; День 8 — 12.
Фактично, рух нафти зупинився.