Є книжки, як просто читаєш.
А є ті, які проживаєш. Ті, які беруть за живе, шкребуть, болять, викликають цілий спектр емоцій.

Ця з тих, які запам’ятається.

Це дуже незручне читання. Особливо спочатку, коли треба було звикнути до манери й тонкощів оповіді. Дуже непросто написано, власне йдеться про подачу твору, проте саме своєю незвичністю (як теми, так в подачі) ця книжка вривається в ТОП.

Події відбуваються в стінах психіатричної лікарні й великий респект автору, який розібрався (оскільки свого часу підпрацьовував санітаром в психіатричному відділенні лікарні) в процесах, в уставах і порядках закладу і це зробило твір дуже реалістичним.

Тут так багато добра.
І багато зла.
І хаотично, ніби навмання проведена крихка лінія, яка розмежовує перше і друге.

Тут про людей і людяність.
Про людей і відсутність людяності.

Я часто всміхалася, коли події смішили.
Але й часто, навіть дуже часто, накривало.

Сподобалась деталізація подій, персонажів, відчуттів, побуту лікарні.

Життєдіяльність Комбінату, що топче й підкорює людські життя, зображено дуже тонко і точно. Ніби сам опиняєшся в стінах закладу й бачиш те, що там відбувається. А відбувалися там переважно недопустимі речі, які важко сприйняти.

І отой шахрай, який будучи при здоровому глузді, хотів внести, та й зрештою вносив іскри добра, сміху, людяності в сірий побут пацієнтів.

І саме там пролягла межа між двома силами. Силою добра і силою зла.

Часто в мені волав супротив, коли перегортала сторінки, а в голові було єдине – так не можна.
Але й часто ставало тепло, коли бачиш, як одна людина здатна піти проти системи й внести дрібки радості в життя інших.

Планую подивитися екранізацію цього твору, але чомусь певна, що книжка сильніша.