Категорії СлайдерСлова

Щодо невеличкої алкогольної плутанини

Як людина, яка трохи знається на специфіці алкогольних напоїв, хотів би прояснити трохи заплутане для мешканця України питання розрізнення та ідентифікації деяких напоїв країн Середземномор’я. Потреба у цьому (розрізненні а не прийнятті) виникла під час читання чудової книжки канадійця Стівена Гайтона “Соловей не дасть тобі заснути”, виданої нашими друзями – видавництвом “Нора-друк”. Про книжку – окрема розмова, і повірте, вона того варта. Треба сказати лише, що події розгортаються в межах “Зеленої лінії”, Кіпру, мертвого (хоча, як виявилося, не такого вже й мертвого) й покинутого міста Фамагуста, болючого місця взаємопроникнення, співіснування, але не змішування двох давніх культур, способів мислення і самого трибу життя.

Щож до напоїв. Сторінками книжки час від часу лине аромат напою, який вживають персонажі обох культур. У тексті він названий “ракією”. Проте я впевнений, і маю до того певні підтвердження словами автора, що це різні напої, незважаючи на те, що написання латиницею у них обох має бути однаковим. Річ у тім, що назва “ракія” є типово болгарською, а також сербською і хорватською. Позначає вона фруктову горілку (зазвичай самогонку), міцністю від 40 й до 70 градусів. Розрізняють їх за походженням: наприклад “гроздова” (виноградна), кайсієва (абрикосова) й багато інших. Проте у решті країн регіону, в тому числі там, де розгортається сюжет, є відмінності, не тільки технологічні, а й суто мовні. Турецькою мовою “Raki” аж ніяк не означає “ракію”, досить рафінований продукт. Так, першоджерелом і сировиною найчастіше слугує той-таки виноград, проте і смк, і технологія інші. Це анісова горілка, яка стає молочно-білою і каламутною при додаванні води, з дуже характерним різким запахом і смаком. Читається це слово як “раки” з наголосом на останньому складі. Так, сибарит і життелюб, полковник турецької армії з роману за жодних обставин не вживав би ракії, натомість чарочку раки міг собі дозволити, оскільки з часів Танзимату (впорядкування і “осучаснення” жорстких релігійних принципів у Туреччині) такий акт виглядає дозволеним.

Що ж до греків, то вони на сторінках роману теж дозволяють собі вихилити келишок-другий того, що названо “ракією”. Проте грецьке слово “Raki” означає зовсім не анісову горілку, а усе ж запашну виноградну самогонку, і читається “ракі”, теж з наголосом на останньому складі.

Я не бачив оригіналу, проте впевнений, що і той, і той напій англійською написано однаково. Але ж, як часто буває в житті, писане слово одне, а сенси різні. От такий нюанс.

*
Image for background by Soner Köse from Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *