Скажу чесно, я досі не можу відійти, бо враження дуже сильні.

Це не просто історія про психопата.
Це історія, яка ведеться від його імені й дозволяє побачити світ його очима, зазирнути в закутки думок, спостерігати без втручання, дивуватися, а потім шоковано перегортати сторінки, бо спинитися направду важко.

Дуже глибоко.
Глибоко в плані подачі, психологізму, тиску на читача. А в післямові авторки йдеться, що цей роман вона переписувала тричі, не просто редагувала, а починала з нуля. Вона хотіла відчути персонажа і це їй вдалося.

Я б не сказала, що книжка страшна. Ні, швидше страх, який може виникнути підсилено відчуттями присутності на місці. І тут велику роль відіграють не просто роздуми персонажа, а описані деталі – сліди крові, які тягнуться від тіла матері аж до його кімнати, натяки на ще один злочин, який стався напередодні, спомини з дитинства, які вплетені в сюжет і допомагають глибше побачити суть, стосунки в сім’ї, тінь біди, яка сталася давно…
І цей весь спектр подій зрештою показує картину, від якої тіло вкривається сиротами.

Оповідач не надто надійний, адже його бачення минулого і нинішньої ситуації приголомшує, тому попереджаю, що віра в його слова може обернутися проти вас.

Дуже сильно прописано його внутрішній світ, відсутність хвилювання за когось, сприйняття, яке вражає. Він такий, як він є. І як би з цим не намагалася боротися мама, зрештою її зусилля захистити його ж, призвели до краху.

В сюжеті твору показано багато супутніх речей, які зробили твір сильним – материнська любов, братерські стосунки й червоною ниткою в творі тягнеться думка – такі люди живуть серед нас.

Фінал шокував. Мені хотілося іншого, але саме від фіналу у мене лишилися ще більш потужні враження.

Однозначно раджу цей не динамічний, але дуже глибокий і психологічно сильний твір.

А я чекаю на наступну книжку цієї корейської авторки, бо пише вона неймовірно майстерно!

«Походження видів» Чон Юджон