Плавно, інтрига за інтригою, з наростаючими небезпечними моментами і неординарними особистостями… хіба ще щось треба для детективної історії?

Щоправда спершу мене страшенно спантеличували словечка, які траплялися в описах, або діалогах, якось здавалися не те, що незрозумілими, швидше різали вуха)
Однак потім історія затягнула.

Отож, мова йде про «Касацію» Ремігіуша Мруза, сучасного польського письменника. Пише легко, не шкодує персонажів, хитрує з читачем.

Історія на перший погляд звична. Але це тільки на перший погляд. Адвокати беруться захищати клієнта, якого звинувачують у жорстокому вбивстві й фактом, який грає не на користь клієнта є те, що він, нібито, або ж точно, убивши жертв, перебував з ними в одному приміщенні впродовж десяти діб. Клієнт – Лянгер, син впливово багатія. Мовчазний син, який нехтує зусиллями захисту й ані заперечує, ані підтверджує своєї вини. Зрештою, суд визнає його винним і виносить покарання у вигляді довічного увʼязнення.

І якщо ви подумали, що це кінець історії, то запевняю, що ні. Саме з цього моменту вона набирає обертів.

Усе закручується навколо адвокатів, які захищали Лянгера.
Хилка – жінка з досвідом роботи, вимоглива, з дивним почуттям гумору і абсолютною байдужістю до того, що про неї говорять. Вона не церемониться у висловлюваннях, не боїться когось образити. І коли вона розуміє, що змушена працювати разом з новим учнем і підопічним на імʼя Кордіан, одразу нарікає його по своєму – Зордон. Здавалося б, двоє абсолютно різних людей, які вплутуються в абсолютно небезпечну ситуацію, аж ніяк не знайдуть (безпечного) виходу з тієї трясовини, в якій погрузли… але!

…
Люблю в детективах послідовність і тут вона присутня.
Люблю персонажів, які помиляються, які своєю поведінкою трохи виходять за встановлені рамки, і тут вони є.
Люблю вдумливі детективи.
А «Касація» саме такий.

Гадаю, поціновувачам детективних історій сміливо можу радити.