Хунну. Так називався народ, який вийшов з пустелі Гобі на схід, спричинивши “велике переселення народів”, підштовхуючи в спину аланів, готів, сарматів, угрів у їхньому русі до Європи. За кілька століть перед експансією через Великий Степ до Європи, хунну спробували взяти під контроль Китай, але зазнали нищівної поразки і обрали шлях на Захід. Століттями ці дикі воїни, які не мали власної писемності (саме тому не зберіглося свідоцтв про їхню мову) підкорювали та асимілювали тюркські та угрські племена, всмоктуючи в себе народи, завойовані ними в русі зі Сходу на Захід. Маленький, десятитисячний етнос (історики не довіряють розповідям про трьохсоттисячне військо, яке йшло на Китай, розростаючись за рахунок згвалтованих народів Азії, Північного Кавказу та Причорномор’я), став грізною силою, що лавиною впала на Балкани та Апенніни, і закінчила існування Західного Риму.
Гунни в ті часи – це і готи, і сармати, і булгари, і угорці, які створили щось накшталт “великого русского народа”, не будучи етнічно сформованою спільнотою.
Відсутність будь-якої культури, крім вміння довго і міцно триматися в седлі, використовувати лук, шаблю та аркан зробила з цього народу могильника європейської цивілізації.
Зґвалтування, спалювання міст, відсутність будь-яких правових чи моральних заборон дала тимчасову можливість гуннам панувати над цивілізованим світом. Але, як тільки цивілізована Європа об’єдналася проти спільного ворога, історія гуннів стала історією найманців, розбійників та невдовзі закінчилася.

Не бачу відмінностей між тими, хто спалював римські вілли (на світлині), та між тими, хто спалював, вбивав та ґвалтував Бучу, Херсон, Ізюм, Маріуполь. Не бачу жодної культурної ознаки, яка єднає “русский народ”, крім вміння цинічно вбивати.
Супермаркет у Кременчуці, вокзал у Краматорську, будинки мешканців Маріуполя, Харкова, Дніпра, Запоріжжя, елеватори на Одещині, Нова Пошта в Харкові – законні цілі?
Захоплення сотень тисяч українських дітей не відрізняється від таких самих захоплень дітей гуннами майже 2000 років тому в містах та селах Причорномор’я та Середземномор’я. Залізні коні росіян, що іржавіють по всій лінії зіткнення, є нічим іншим, як коні гуннів, варварів, які несли цю нелюдську силу на розслаблену римську Європу.
Ті голоси в Європі, які не розуміють, що історія може повторитися, які шукають виправдань для росіян за кожен черговий злочин, не розуміють, що мають справу не з іншим народом, а з грабіжницькою бандою, яка зупиниться тільки тоді, коли буде знищена або розпорошена.