Можна дивитися, але не бачити. Слухати, але не чути. Так відбувається всюди і постійно. Страшно, коли в родині
Книжка – біль. Книжка – заклик. Книжка про важливе.
Написано тонко, деталі зображено точно, а дрібниці, які на перший погляд неважливі, таки знаходять своє логічне місце.
Сімʼя. Батьки і троє дітей. Донька зникла, починаються пошуки, а потім знаходять її тіло. Біль від втрати ріже живцем кожного і кожен з членів родини по своєму це переживає. Старший син вірить, що знає хто винуватець. Мати настільки розчавлена, що не виходить з кімнати доньки. Батько шукає розраду на стороні. А наймолодша донька губиться у власному болі і почувається покинутою.
Про важливе. Роман, який змушує задуматися. Книжка, яка врізається в пам’ять. І попри те, що я її читала вдруге, приголомшливо помічала моменти, які забулися, або ж на які не звернула уваги раніше.
Авторка не робить акцент на комусь одному з персонажів, вона маневрує між ними, показує їхні світлі сторони і не таїть темних. І це підкупає, тримає.
Це свого роду драма з елементами трилеру, а може й трилер з драматичним підґрунтям. Та справа не в тім, адже головне тут не хто винуватий в смерті 16-річної дівчини, а інше – чому так сталося…
Авторка між рядками, ніби німим шепотом, закликає, просить і кричить – спілкування у сім’ї мусить бути, батьки повинні чути дітей, треба питати дітей про те, чого хочуть вони, а не втілювати в дітях свої нездійсненні мрії.
Це моя найулюбленіша книжка в авторка. І я її ще колись обов’язково перечитаю.
Важлива книжка про важливе.
Думаю, відгукнеться багатьом. І не просто відгукнеться, а зачепить.
«Несказане» Селесте Інґ
Видавництво «Наш Формат»