Роздуми дорогою до Києва.
1. Ми звикли до того, що щоночі на країну насувається чергова пітьма з мису Чауда, з Оленьї, з Морозівська. Щодня сотні КАБів летять на Харківщину, Донеччину, Запоріжжя. Ми знаємо про заборону бити західною зброєю по аеродрому “Балтимор” на Вороніжчині і тому ж Морозівську. Можливо, ці місця зберігання ракет, бомб, військових літаків, розташування заводів, які виробляють ці нічні пташки (тепер вже не тільки “Шахеди-Герані”, а й інші буревісники “руського миру”) комусь здаються дуже мирними. Чому? Зрозуміло. Захід нам дає зброю для того, щоб Україна не програла, а не для того, щоб Україна перемогла Росію та Путіна. Єдиний варіант для перемоги – використати все, що можливо, з того, що дадуть для самозахисту, і створити своє для Перемоги. Останнім часом, незважаючи на те, що ворог успішно перевів економіку на військові рейки, ми маємо позитивні сигнали.
2. Останнім часом не минає і дня без інформацію загоряння сухої трави в українському Криму. Це вже настільки звично, що ми навіть не питаємо у військових, чи це трава на черговій базі з боєзапасом, чи трава загорілася, бо С-400 випадково вибухнув після падіння на нього деталей збитого вдалим влучанням українського безпилотника? Поки що ми розуміємо, що кількість С-300 та С-400 на ЮБК та у Західному Криму скоротилася майже до нуля. Ці червонокнижні звірі ще зустрічаються в районах Джанкоя та Керчі, і чекають на чергові загоряння сухої трави. В першу чергу, росіяни зараз запасають таку траву там, де незаконна забудова “Кримський міст” оточена залізом Панцирів, Буків, С-400, і, кажуть, там живе навіть один скунс С-500. Запам’ятайте цей пост. Для того, щоб міст цього разу не пошкодити, а знищити, недостатньо однієї машини з вибухівкою або ракети, яка випадково пройшла ліс керченського ППО. Потрібна системна атака морських та повітряних дронів, підтримана величезною кількістю сухопутних Нептунів, Скальпів, Шторм-Шедоу. Бажано, тоді, коли на морі шторм, на небі – хмари, в повітрі F-16, які не дозволяють вилітати з Морозовська та Єйська новеньким Сушкам, щоб не заважали польотам добрих українських ракет. Останній компонент вже є. Нам поки невідомо, які у них ракети повітря-повітря на озброєнні, якого радіусу радари, але після захисту Східного Криму від неузгодженої забудови, багато про що дізнаємося.
3. Українці, поступово створюючи біля наших кордонів демілітаризовану зону, готують ґрунт для повоєнних домовленостей. Зрозуміло, що безпілотники не мають у себе на борту стільки вибухівки, як ракети, тому їм для більшого ефекту польотів потрібна допомога російських нафтовиробних підприємств, паливних баз, величезних магістральних трансформаторів, які наповнені олією, та складів зброї. Сьогодні, коли наші птахи долітають вже до Кольського півострова, Моздока, Єлабуги, створена росіянами інфраструктура вбивства з повітря, починає ставати неефективною. Впевнений, що всі домовленості росіян із Заходом про червоні лінії буде стерто протягом кількох місяців, коли до безпілотників додадуться добрі балістичні Нептуни з можливостями нести заряд на 1000+ кілометрів. В України просто немає іншого виходу, окрім як відсунути пекло максимально далеко від наших кордонів. Ми бачимо, що російсько-іранські “Шахеди” все частіше штурмують кордони Румунії та Польщі, а країни НАТО принципово не хочуть помічати небезпеку таких подарунків. Що це? Я думаю, що розповіді письменників-фантастів про Третю Світову дуже популярні на військових базах та в брюсельських кабінетах. Кожен, хто перебуває там, мабуть, вважає, що єдиний спосіб зупинити вовків та драконів – віддавати їм на заклання юних дівчат, а коли ці дівчата починають створювати драконам проблеми, переконувати один одного, що це – дракони-вегетаріанці. Україна потребує західного повітряного щита з 24 лютого 22 року, такого, як Президент Буш встановив над Грузією в серпні 2008.
Тоді було можна, а зараз ні? Ми звикли до того, що захід навіть не обговорює свої літаки та РЛС, які прикриють Харків, але вони можуть прикривати кордони України з Білоруссю, одесські порти, цивільні аеропорти, атомні електростанції, підземні газосховища хоча б в далекій від фронта частині? Здається, ні.
4. Але сьогодні ми маємо нову реальність – складна історія з навчанням пілотів, переобладнанням літаків, місць їх обслуговування, домовленостями нашого Президента з Туском та Дудою, продовжилася першими західними літаками в нашому небі. Це – нова реальність. Далі будуть російські ІПСО про знищені сотні літаків, про українські ракети, що впали з F-16 на мирних жителів Донбасу, про пілотів-американців, яких взяли в полон “захисники російських скрепів” і таке інше. Насправді, питань лише два. Коли в небі України будуть хоча б 100 таких літаків, і коли буде дано дозвіл на отримання шведських “Грипенів” та французьких “Міражів”. Війна на землі дедалі більше фіксується поблизу лінії бойового зіткнення, можливості російської артилерії зменшуваться через конрбатарейну боротьбу, бронетехніка в великій кількості вибита за два з половиною роки українськими героями і не відновлюється в достатній кількості. М’ясні штурми, на жаль, продовжуються і будуть продовжуватися. Але головне питання захисту нашої території сьогодні- це можливості нашої ППО закрити небо від літаків, що скидають КАБи, і можливості наших повітряних сил, СБУ, ГУР подавити можливості росіян надсилати ракети з європейської частини росії. Переконаний, що ця гра перейшла в нову стадію.
5. Переговорний процес за принципом “про Україну без України”, як можна зрозуміти, йде максимально активно. Ворог використовує не тільки дипломатію Орбана та несистемні і популістські заяви Трампа, а і політиків з держав БРІКСу і ШОС, “хороших руських”, яким довіряє західне суспільство, “дипломатію нафти, газу та мирного атома”. Росія, яка побудувала свою політику на затягуванні війни, не отримала від цього суттєвої переваги, як до того не отримала суттєвої переваги від надії на бліцкриг. Наступна серія підняття ставок ворогом – домовитися на російських умовах про перемир’я, щоб підготуватися до нової війни. А наша справа – максимально витримати важку зиму і відбудувати систему захисту з повітря, знищуючи інфраструктуру російських військових об’єктів, не залишаючи для росіян можливості продовжувати цю війну.
Фото з фільму “Ва-банк” для тих, хто в темі.