Ну, все: гарбузовий сезон оглошую відкритим.
Із гарбуза можна й треба готувати будь-що: варити кашу, запікати великими шматками в духовці, додавати у салати, сушити тоненькими скибками у сушарці, робити солодку начинку у млинці й пироги, смажити у тісті й без тіста і просто їсти сирим, як яблуко.
Але я набільше люблю гарбузовий суп.
Варите бульйон (м’ясний або овочевий).
Тоді варите в бульйоні картоплю (цілою або розрізаною навпіл). Цю картоплю доведеться дістати, розім’яти (я мну виделкою), повернути назад у бульйон. Це – лайфхак гарбузового супу, не треба ним нехтувати.
Як повернете у бульйон потовчену картоплю, то до неї треба кинути варитися дрібно порізаний гарбуз. Гарбуз не забудьте почистити 🙂
Варите усе це вариво, поки гарбуз не розвариться (якщо вам не пощастило із гарбузом і він не розварюється, то теж помніть його трохи виделкою, боги кулінарії не вважають це за гріх).
У суп можна додавати гриби, солодкий перець і все, чого ваша душа бажає. Оскільки моя душа у цьому випадку не бажає нічого, окрім зелені, то я додаю зелень. Багато, але лише тоді, як майже усе зварилося.
Насамкінець – вливаєте у каструлю трохи вершків (можна замінити дрібно порізаним плавленим сирком, але таким, що розстане, а не плаватиме в тарілці самотніми айсбергами ) і десь зі столову ложку з верхом потовчених волоських горіхів. На горіхах не заощаджуйте, це того не варте.
Часник – за смаком. Так само, як і сухарики. Їх теж можна додати. Але вже прямо в тарілку.
Нібито все.
Смачної гарбузової осені!

P.S. На три літри супу у мене пішов отой увесь гарбуз, що на фото – порізаний шматочками )