Мені подобається значення декотрих слів. Не так значення, як порівняльний аналіз. Бо він розставляє крапки над багатьма І. Зокрема й над культурно-стереотипними.
Ну, ось, наприклад, що таке “шлюб”? Якщо оминути підводні камені різних змін, яких зазнало це слово, то все дуже просто: шлюб – це то що стоворилося “зі слюбу”, тобто з любові.
А що таке “брак”? Та від слова – брати. Браливони, брали. Чи силою, чи обманом, чи через “придане”, яке давали, коли вони “брали”, але не факт, що брали завжди любов’ю.
Або ж про подружжя. Теж дуже просто: одного разу вони “подружилися”, і ось і “дружать відтоді”. По-різному виходить дружити, але ж дружать. Бо вони одружилися зрештою. Друзі вони, якщо коротко.
Із супругами усе складніше. Вони сопряглися. Тобто впряглися в одну упряж і тепер тягнуть той віз разом. Така їхня доля. Сутужна й супряжна. Як хто один із упряжі випаде, то інший під тим возом і загине. Тому рвуть жили, але тягнуть.
Звісно, я дещо спростила і навіть шаржувала тонкощі етимології. Але який шарж. І який культурологічний сенс і смак цього шаржу. Ну, ви відчуваєте…