Категорії Щоденник

Про Платона й свинку Пеппу

Ми їмо яблучний пиріг, і я запитую племінницю-третьокласницю:
– Ну, які у вас цікаві уроки?
– “Я у світі”, – поважно каже та.
– І про що вчите? – відкусую шматок пирога і думаю, що треба спитати у сестри рецепт.
– Про людську сутність…
– Про що?
– Про людську сутність. Ну, що таке людина.
– І що таке людина?
– Розумієш, тьотю, усе виявилося непросто. Бо Володимир Мономах сказав, що людина – це чудо. Ну, там у них були сім чудес. Не у нього, а у греків. А людина – то восьме чудо. Але Вернадський…
– Хто? – я намагаюся дожувати пиріг.
– Вернадський, вчений був такий, в окулярах і з бородою, він помер уже. То він сказав, що людина силою думки може змінити світ. Ну, тобто вона його постійно змінює, коли думає.
Тут я думаю, що Вернадський мав рацію: бо в пирогові, наприклад, нічого не змінилося, але мені чомусь раптово стало не до пирога.
– І що ви ще вчите? – обережно уточнюю.
– Ну, там ще про те, що Діоген і Платон сперечалися….
– Хто-хто?
– Діоген і Платон. Це теж такі вчені. Філософи. Вони теж давно померли. То Платон сказав, що людина – це двонога істота без пір’я. І тоді Діоген зловив півня, повиривав йому пір’я, але півень залишився півнем.
– І що ти про це думаєш…
– Ну, в книжці було написано, що тоді Платон дописав, що людина – це істота без пір’я, але з широкими нігтями. Але мені півня шкода. Він же не помер, тьоть, як ти думаєш?

Що думає тьотя? Та тьотя насправді думає, що часи свинки Пеппи так непомітно минули…

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *