Якщо обирати серед творів класиків, то я завжди (і це триває впродовж довгих років) надаю перевагу книжкам Ремарка. Любов до його творчості почалася ще в мої студентські роки і триває досі.

Авжеж усі книжки різні, є ті, які перечитую безкінечно й щоразу відкриваю щось нове, а є ті, які просто подобаються. І цікавий факт – жодна з його книжок не пройшла повз мене, кожна зачіпає, тримає, бере за живе.

Читайте книжки Ремарка. Читайте!
Просто я не уявляю, як можна жити і не бути знайомим з його творами 😃

Під цією обкладинкою два романи автора – «Мансарда мрій» і «Гем».

Різні, але кожен з притаманною авторові мудрістю і глибиною. Написані просто, легко, без великої інтриги, але оповідь ведеться спокійно і плавно.

«Мансарда мрій» про кохання, творчість, натхнення. Тут багато розмов, а значить діалогів, крізь які ми бачимо героїв, ловимо хід їхніх думок – подекуди сентиментальних, але бачимо там надію. Час від часу кожен з них здавався наївним, але потім, вловивши темп оповіді, такі думки більше не виникали. Тут є кохання, є драма, є смерть…

У другому романі ми знайомимося з Гем, напористою, впевненою і дуже наполегливою жінкою. Її світогляд і бачення може не всім сподобатися, але ж ніхто з нас не має подобатися всім. Сторінка за сторінкою ми подорожуємо разом з нею, бачимо нові світи, різних чоловіків.
І бачимо спрагу до волі, коли життя підкидає нові виклики.

Мені сподобалося, хоча в моєму вічному ТОПі лишаються «Тріумфальна арка», «Три товариші» «Життя у позику».

Чому ця книжка не увійшла в ТОП? Може справді не вистачило драматизму, але я абсолютно не пошкодувала, що прочитала.
Навпаки – у цю шалену спеку хотілося таких повільних і вдумливих історій.

Читайте Ремарка.
Читайте!