У чому сила жінки?
У любові.

У тих речах, які вона робить не задумуючись. У тих словах, які застрягають в горлі, але вона насилу промовляє. У її мовчанні, яке мучить. У тих ситуаціях, коли вона робить вчинки, на які вважала, що нездатна.

Таких жінок, як Ельза, багато. Кожна з нас знайде в головній героїні щось своє.

Вона все життя чула, що негарна, що у неї немає майбутнього. Вона вважала себе чужою в батьківському домі.

А потім, коли вона, на думку батьків, зганьбила родину і завагітніла, почався новий період.
Дім, в якому вона жила з чоловіком і його батьками, став рідніший за дім батьків. Вони господарювали. Ельза виховувала дітей і розуміла, що щастя поруч.

Так тривало, доки на штат Техас не впала страшна посуха, а згодом піщані бурі, від яких вмирала худоба, люди. Поля не родили, бо не було дощів. А бурі не припинялися.
За цим усім послідував економічний занепад. Велика депресія. Сім’ї розпадалися. Люди втікали в пошуках кращої долі. І як би Ельзі не було важко покинути дім, в якому вона була щаслива, піщані бурі позначилися на здоров’ї сина.

Мені хочеться описати кожен епізод. Кожну сторінку. Хочеться так багато сказати про цю книжку, яка врізалася в серце. Втім розумію, що які б слова я не підібрала, їх буде недостатньо, аби передати усі емоції.

Можливо тому так зачепило, бо у мене діти подібного віку. А можливо тому, що я читала і в Ельзі бачила себе.

Життя – це вічна боротьба.
Любов до дітей не має меж, кордонів.

На що здатна жінка заради дітей?
На все.

«Чотири вітри» Крістін Генна – роман, який зачепить, від якого неможливо відірватися, який залишиться в серці. Назавжди.

Читайте. Раджу. Однозначно.