914 доба широкомасштабного вторгнення. 20 днів операції ЗСУ на території держави-агресора. Спроба аналітики.

1. Шостого серпня 2024 року відбулося те, про що одинадцятий рік говорять військові аналітики всього світу, – перехід війни на територію держави, яка її почала. Ми можемо скільки завгодно говорити про червоні лінії, але саме ця операція порушила справжню червону лінію – кордон міжнародно визнаної території Російської Федерації. Саме з цього і почнемо. Очевидні плюси цієї події наступні:
⁃ вперше Путін не зможе пояснити своїм громадянам, що таке «спеціальна воєнна операція», цілі якої не визначені, бо саме в результаті його дій війна перейшла на територію РФ, і російські літаки скидають російські бомби на будівлі російських громадян;
⁃ Не тільки російським громадянам, а й всім світовим медіа показали в прямому ефірі справжню ефективність російської військової машини, довели, що Путін вже не має нічого в рукаві до подальшого підняття ставок;
⁃ Україна довела іноземним лідерам ефективність своїх військових, які можуть невеликими підрозділами наступати на територію ворога, як довела в лютому-березні 2022, що може зупинити величезну армію вторгнення. Таким чином постало питання покращення підтримки партнерів задля досягнення цілей саме військової поразки Росії в цій війні;
⁃ значна частина російських підрозділів перекинута на курський напрямок з харківського, запорізького і частково донецько-луганського;
⁃ фактично створена додаткова зона безпеки українських кордонів;
⁃ оскільки всі розуміють, що ця війна в любому випадку є війною ресурсів, Росія або має змиритися з втратою частини власної території, або відтягнути ресурси на Курщину;
⁃ оскільки українці мають суттєву перевагу в логістиці і меншу відстань при перебазуванні підрозділів, зараз створено підґрунтя для прориву іншої частини фронту;
⁃ створено запас території для обміну на окуповані землі Харківщини;
⁃ створений запас для обміну полоненими, з‘явилася надія на обмін азовців та інших захисників Маріуполя, які перебувають в полоні більше двох років.

2. Враховуючи, що не може бути тільки плюсів, хочу назвати очевидні мінуси:
⁃ відволікання і без того недостатніх резервів від можливості зупинити ворога на Донбасі;
⁃ розширення лінії бойових зіткнень, яку потрібно утримувати;
⁃ відповідальність за населення зайнятих російських територій і можливу евакуацію.
З моєї точки зору, очевидна велика кількість переваг і мала кількість мінусів. Вочевидь, названо далеко не всі пункти. Саме через призму «курської офензиви» є сенс подивитися на інші події на фронті і в міжнародній політиці.

3. Наступ по терміну співпав з отриманням Україною літаків F-16. Як і очікувалося, наявність кількох перших літаків не стала чимось особливим для перебігу подій на фронті, але є сенс звернути увагу на кілька речей:
⁃ суттєве зниження кількості обстрілів Харкова та Часова Яру КАБами, впевнений, це не випадкове співпадіння;
⁃ Активізація обстрілів українськими КАБами та ракетами «повітря-земля» позицій противника на Півночі і Півдні, зменшення в результаті цього дій ворожої артилерії;
⁃ збільшення відсоткової кількості знищених ворожих «шахедів» майже до 100%;
⁃ суттєва підтримка авіацією дій під Курськом;
⁃ після активності ворожої авіації під Суджею в перші дні «офензиви» і втрати ворогом кількох літаків та гелікоптерів, станом на сьогодні небо над Курщиною вже не належить ворогу;
⁃ з моєї точки зору, саме через додаткові можливості літаків F-16 по збиттю ракет, які б‘ють по інфраструктурі, зменшена кількість подібних обстрілів;
⁃ знов постало питання про термін дії Кримського мосту – незаконної забудови на нашій конституційній території, яка, безумовно, була знищена.

4. Саме про це і маємо поговорити далі. Зрозуміло, що «Курська офензива» показала вміння українських військових керівників, Генерального Штабу ЗСУ розробляти і проводити операції в режимі повної секретності.
Ми не знаємо остаточних цілей операції, впевнений, що захоплення Курської АЕС не входило до планів, як мінімум, тому, що це було б ускладненням стосунків з МАГАТЕ, яка в значній мірі контролюється росіянами (100 співробітників центрального офісу у Відні – громадяни РФ). Також впевнений, що особливості рельєфу місцевості, етнічна складова населення, наявність двох річок, Сейма та Псла, лісові масиви на території і вузол контролю за газопроводами в Суджі вплинули на рішення про операцію. Також впевнений, що подальший розвиток подій має вплинути на вибір Українського ГШ стосовно варіантів розвитку ситуації. Наступний аналіз стосується саме подальшого розвитку подій.
По-перше, протягом липня-серпня ми побачили кілька вдалих дій СБУ та ГУР зі знищення не тільки нафтопереробних потужностей та паливосховищ на території РФ, які активно використовуються російськими військовими, але і, нарешті, військових аеродромів. Почнемо з того, що останнім часом, після багатьох влучань, все менше використовуються кримські аеродроми в Новофедоровці (Саках), Джанкої, Бельбеці. Згадаємо вдалий удар по Морозовську Ростовської області, знищення боєкомплекту, ракет, КАБів на аеродромах Курщини, нещодавні влучанні по Борисоглебську та «Балтимору» під Воронежем – кожне з цих влучань знищило або літак, або гелікоптер, або пошкодило кілька літаків через детонацію боєприпасів. Ворог суттєво знищив активність використання цих авіабаз для обстрілів цивільної та військової інфраструктури України. Останнім часом українські дрони, що весь час збільшують відстань влучань, вразили аеродроми Оленья на Кольському Півострові та Саваслейка на Середній Волзі, на яких базується стратегічна авіація, яка обстрілює Україну сучасними ракетами. Знищені та пошкоджені були навіть кілька літаків, що знаходилися в ангарах. Тим не менше, для постійного активного переслідування авіації ворога потрібні набагато більші ресурси, ніж сьогодні має Україна. А це саме «Сторм Шедоу», «Скальпи», “ATACMC”, з дозволом на атаку теріторії РФ, яких ми на сьогодні не маємо. Перебіг подій з подібною зброєю на нашу користь, вже є можливість бити по території України, окупованій ворогом, включно з Кримом, але поки що аеродроми, що щільно оточили Україну, не стали ціллю таких ракет.

5. Стосовно Кримського мосту. Всі розуміють, що збільшуються не тільки можливості України атакувати міст. Ворог чекає такої атаки, сформував міцний кулак ППО в регіоні, виставив вздовж моста нарівзатоплені на мілині баржі, оточив територію аеродромами, літаки з яких вилетять на захист, активно полює на наші морські дрони з повітря над Чорним морем. Тим не менше кілька днів тому в порту Кавказ на Тамані наш «Нептун» влучно зайшов на побачення з поромом, на якому знищені 16 вагонів з паливом і стільки ж – із зброєю. Тим не менше більша частина російського Чорноморського флоту, яка ще не лежить на дні, знаходиться в Новоросійській бухті і думає тільки про самозбереження, а не про атаку «Калібрами». Сьогодні рівень загрози від цих кораблів суттєво знизився. Поява на День Незалежності України нової ракети-дрона українського виробництва «Паляниця» дає впевненість, що атака на мост – питання тижнів.

6. Кілька днів тому прес-служба 3 ДШВ повідомила про успішний наступ на фронті 2 км на позиції переважаючого противника. Ми бачимо, що ворогу не вистачило ресурсів при наступі на Часів Яр. Ми давно не чули про бої на Роботинському напрямку та про м‘ясні штурми росіян під Куп‘янськом. Можна константувати, що станом на сьогодні росіянам вистачає ресурсу тільки на одну ділянку для наступу. За статистикою ГШ ЗСУ, співвідношення по артилерійським обстрілам сьогодні не 10:1, як було взимку, і не 7:1, як було в травні, а тільки 3:1. Якість зброї, яку використовує Україна, принципово краще корейських снарядів, тому при збереженні тенденції на знищення російських гармат українськими дронами, через катастрофічний стан справ в армії РФ із новими стволами для заміни тих, що використали ресурс, для артилерії, жахливий.