Про двадцять пунктів Трампа-Зеленського, АмерикаФест та політичну систему України.

1. Якщо почитати українські соцмережі, то питання, чи є Булгаков агентом путіна, чи встоїть український фронт без цього памʼятника, зробленого молодою командою в часи одного з головних розкрадачів Києва в електоральних цілях, – є головним питанням, а стан справ з розбитою енергетикою, перемога в Купʼянську, відступ в Лимані та Мирнограді є питаннями другого ряду. Що стосується цих двадцяти мирних пунктів, то вони взагалі на тлі того, чи Глінка, який за рік до смерті поїхав з росії і на кордоні роздягнувся догола, щоб все залишити в цій неприємній йому державі, так от, чи Глинка відпрацював свої гріхи перед майбутніми українцями цим перформенсом за його оперу «Життя за царя», а двадцять пунктів – це ж не так цікаво.
Суспільство живе в соцмережах, святкує Різдво, стомилося від відключень, які тут двадцять пунктів? Це тільки щоб політичні блогери мляво прокоментували.

2. В той же час американське суспільство теж вже стомилося від завершення війн Дональдом Трампом, його цікавить тільки власне майбутнє та зовсім трошки – справа Епштейна. Американська адміністрація остаточно забила на закони, регламенти та нормативи, вона імітує внутрішньополітичну активність так, як імітує і зовнішньополітичні кроки. Іноді ця імітація викликає спротив електорату, тоді приходиться щось робити. Навіть офіційна статистика починає нагадувати статистику часів брежнєвського срср, цифри виглядають добре, не бʼються між собою і не викликають довіри спеціалістів, але хто тих спеціалістів слухає.
На цьому тижні відбувся фестиваль АмерикаФест, проведений організацією вбитого півроку тому Чарлі Кірка, людини-мема трампістів з MAGA. Цей фестиваль нагадав зʼїзд народних депутатів срср часів Горбачова, коли на одному майданчику зійшлися люди майже протилежних поглядів, які грають за команду одного політичного лідера. Головною зіркою був Ді-джей, тобто Джей Ді Венс, який остаточно підтвердив свою прихильність фашистським та расистським поглядам, і який, таким чином намагається очолити правий рух після Трампа. Але Трамп поки що не поспішає розпочати період «Після Трампа» і він в цей час купався в променях слави, перейменувавши концертний центр «Кеннеді» в центр «Кеннеді-Трампа». І все це було набагато яскравіше, ніж папери та листи Епштейна, які то зʼявлялися в загальному доступі, до зникали швидше, ніж їх встигали обговорити. Якийсь дивний Клінтон в жіночому одязі, якісь відомі спортсмени поруч з Трампом, красиві і не завжди юні жінки… нам складно зрозуміти це, у нас інший секс-символ – Марьяна. Взагалі вся ця медіа-вакханалія Америки – не про перемовини.

3. На периферії новин про виступи популістів, фашистів і Магаактивістів на Америкафесті, новини про зустрічі у Флориді російського дрібного спекулянта родом з Києва з американським великим спекулянтом нерухомістю, який іноді грає в гольф у йменні Дональда Трампа, обговорення ними необхідності завершення російсько-української війни і механізмів підтримання сталого миру, спільні проєкти в Арктиці, що потребують трильйонних інвестицій та дерибан допомоги на відновлення України, яку поки що ніхто оплачувати не планує…

Чи дійсно на цих зустрічах переговорників, обох з яких, як виявилося, затвердили в Москві, відібравши за допомогою ФСБ, вирішується судьба України? Чи це просто один з пунктів плану про активізацію публічних процесів для відволікання суспільства від файлів злочинця-Епштейна, що тягне за собою в могилу половину політичної еліти США, а нова MAGA-еліта радісно підштовхує вчорашніх у старі зігнуті спини? Чи Трамп, який по дорозі до тієї ж Флориди (а ми-то чекали, що він туди запросить нашого Президента для обговорення наступних кроків), робив виступ в Північній Кароліни про економіку, весь час відволікався чи то на свої лідерські якості, чи на обшуки з перевертанням спідньої білизни дружини, дійсно надав путіну кілька днів на реальне підписання, і далі буде щось «з аду», чи санкції, чи промови?! В хаосі політики американського лідера дійсно є кілька векторів, які дають нам надію, але ці вектори – не перемовини з дмітрієвим.

4. До дій Трампа по примусу росії до миру ми повернемося, а поки про 20 пунктів. Не знаю, навіщо підтверджувати суверенітет України, якщо він записаний в сотнях двосторонніх угод, в тому числі з Росією та США, та в Будапештському меморандумі, на який клали з прибором ВСІ учасники? Навіщо про щось домовлятися по ЗАЕС, якщо озброєні люди не мали заходити на її територію згідно установчих документів МАГАТЕ, підписаних США та росією, і взагалі 30-кілометрова зона мала залишатися за Україною? Тепер, згідно компромісній версії, США та росія хочуть оперувати та заробляти на обʼєкті, де за Україною закріплене суверенне право власності міжнародними конвенціями? А де серед 20 пунктів українські діти, який викрала росія і поступово робить манкуртами, що будуть використані проти власної держави, як зомбі? Це ж те саме міжнародне законодавство, який всюди крім цих двох країн, має приоритет над внутрішнім законодавством. Що таке свободна економічна зона на Донбасі, яка її територія, хто нею керує? Це Вільне місто Краматорськ-Словʼянськ, як ті, що були створені у 1921, Данциг та Триєст? А за порядком має стежити Росгвардія? Чи Нацпол України? Чи армія Бангладеш і Індонезійські війська, які немов би комусь обіцяли взяти участь?! Це нормально, коли перемовини проходять в режимі секретності і хтось за спиною лідерів щось собі про них міркує. Це неможливо, коли перемовини від імені країн проводять не їхні лідери, не фахові дипломати, а максимально НЕ наділені Конституцією повноваженнями люди, які абсолютно не делеговані на власні посади суспільством. Чим дмітрієв відрізняється від мединського. В чому різниця в повноваженнях Єрмака та Умєрова? Чи не пора пояснити американцям та світу, чим девелопер Віткоф результативніше генерала Келлога. Пояснюю. Так, це імітаційні перемовини. Не більше, ніж перемовини про надра, що відбувалися півроку тому. Справжні перемовини йдуть сьогодні про обмін всіх військових полонених на всіх військових полонених (без тисяч полонених росією наших цивільних заручників і викрадених дітей. Їх, згідно нормам законодавства, веде ГУР.

5. Інші перемовини веде ЗСУ та Нацгвардія на полі бою, ССО, ГУР, ВМС, СБУ дальнобійною безпилотною авіацією та беками (безпілотними кораблями), а СБС – мавіками, fpv-дронами та іншими засобами поблизу ЛБЗ. І тільки ці перемовини є справжніми.

Чого дійсно досягнув Дональд Трамп системним збільшенням видобутку нафти й газу, підтримкою сирійських революціонерів, та головне – санкційним тиском на «лукойл» та «роснафту»? Сьогодні світові ціни на нафту гуляють в коридорі 60-65 доларів за барель, а сам долар знизився до більшості світових валют. Ціна російської нафти у портах Чорного та Балтійського морів коливається від 33 до 38 доларів за барель. З доставкою тими самими санкційними танкерами тіньового химерного флоту рф, по яким останнім часом українці працюють як в Чорному, так і в Середземному морях, а хтось невідомий – і біля Африканського Рогу. Поступово різниця в обсягах відвантаження та реального продажу призвела до того, що вже майже двомісячний обсяг видобутку плаває в цих химерних судах світовим океаном в очікуванні місця розвантаження. Як не дивно, сьогодні наші союзники – китайці, які беруть російський газ зі знижкою 40% від світових цін, а нафту все дешевше і проблемніше. Повністю замінити російські енергоносії в світовому балансі поки що неможливо; але поступово заставити росіян приплачувати за їхнє використання – це правильна стратегії. Вже сьогодні зростання наливу в танкери – це результат санкцій СБУ проти російської нафтопереробки в європейській частині РФ. Тільки за сьогоднішню ніч ушкоджено нафтопродуктоналивні потужності в порту Темрюк, НПЗ в Новошахтинську, найбільший в рф газопереробний завод в Оренбурзі. Звісно, іноді росіяни налагоджують знищені потужності, але кількісно результат роботи українських військових зрозумілий – разом з американськими санкціями знищити паливну галузь росіян – це вже крок до справжніх перемовин. Не знає, як діпстейт рухає процес санкцій, але чекаємо того,що анонсував Скотт Бессент на цей тиждень.
І ще раз. Всі війни закінчуються не через дії доброго дядька Дональда та його партнерів по гольфу. Примус до миру – бути сильними. І так, ще зарано готуватися як до шашликів у травні, так і до виборів