1. Для тих, кого дивують темпи наступу “ісламістів” в Сирії, хочу нагадати історію 1978 року, теж в Азії, але далеко на Схід. Салот Сар, він же Пол Пот, захопив, при підтримці Пекіна, владу в одній з бідніших країн Азії, яка, тим не менше, була стабільною державою Камбоджею при владі принца Сіанука. Що було далі – знищення чверті населення, повністю вбита вся інтелігенція, людина в окулярах вважалася освіченою і підлягала страті, діти з 10 років служили в загонах смерті і знищували батьків і т п. Цей варварський режим ще й мав конфлікти на кордоні з сусіднім В’єтнамом, нема куди було дівати агресію юних комуністів. В якийсь момент Ханой, який перед цим став переможцем у протистоянні з Вашингтоном, зрозумів, що мати поруч з кордоном режим непередбачених вбивць може бути собі дорожче. З’явився такий “Єдиний Фронт національного визволення Кампучії”, бойові підрозділи якого, починаючи з 25 грудня 1978 року почали долати 50-100 км на добу, зносячи підрозділи армії Пол Пота, озброєної до зубів Китаєм. Вже 7 січня з режимом Пол Пота-Ієнг Сарі було покінчено, і встановлено відносно кошерний режим Хенг Самріна-Хун Сена, який відновив державні інституції, гарантував сусідам безпеку кордонів і навіть домовився з заходом про інвестиції та туризм. До речі, вони і зараз при владі.

2. Що спільного у Хамасу, Хезболли та режима Асада. В першу чергу, іранська та російська зброя. Перші були передовим загоном Ірану проти Ізраїлю. Класичні терористи, які тримають в заручниках цілий народ, мають мільярди на рахунках, вміло інвестують ці мільярди в громадську думку на заході, зброю і нові мільярди на “гуманітарну” допомогу, що йде теж на зброю і будівництво тунелей. В значній мірі самостійні, бо не мають одного хазяїна, а уособлюють частину арабського світу, який прагне знищити Ізраїль та надає гроші. Хезболла була створена Іраном для ісламізації світського і частково християнського Лівану, головного торговельного центру близького Сходу в 20 столітті, для отримання долі в пануванні Росії в Сирії. На зміну одного власника ключів від дверей до Азії, СРСР, в регіоні утворилася російсько-іранська комунальна квартира.

3. З Башаром Асадом просто. На Близькому Сході, який був спочатку під Османською Імперією, потім в різних форматах під британцями і частково під французами тільки зараз складається система спадкової передачі влади в тих державах, що є частково світськими. Сирія – не виняток. Коли Брежнєв, Андропов і керівник ПГУ КГБ (розвідка) Сахаровський встановлювали правила гри, режим в Сирії був ручним і мобільним – то він створював єдину державу/єдину партію з Іраком, то об’єднувався в конфедерацію з Єгиптом, то отримував по хлібальникам від Ізраїлю, маючи мільярдні постачання зброї з СРСР, але, що головне, режим був таким, що його було “не стидно показати” заходу. Він в чомусь, навіть, був демократичніше СРСР та КПРС. Головна роль була виконана – в місці, де тисячоліттями був ключ до дверей між Європою та Азією, Асади встановили такий жорсткий фільтр, що, починаючи з 70-років нафта весь час була в дефіциті в Європі і лише СРСР та Росія могли допомогти європейському горю. І що далі? А далі прийшов Іран. Росіяни напружилися, розуміючі, що далі так, як раніше, не буде, але вони зв’язали собі руки в Україні, а “друг” Ердоган закрив для зброї проливи з лютого 2022 згідно Конвенції Монтрьо і почав озброювати якісь мутні угрупування. В тому числі і для того “шоб було” на випадок посилення сепаратизму в Іракському та Сирійському Курдистані. До речі, ми знаємо, що Туреччина вважає себе першим хлопцем на подвір’ї, для того і збила кілька років тому російський унітаз в небі.

4. Таким чином, ніяка зброю в руках армії несамостійної держави не стріляє влучно. Ні в руках дітей з гітлерюгенда Пол Пота, ні в руках сирійців у війні судного дня, ні зараз. В 2015-2020 під Алеппо все трималося на російських льотчиках та “Вагнері”. Перші іноді долітали і зараз, але, нагадаю, після збиття А-50 рік тому, все змінилося в небі над Кримом та Чорним морем. Більша частина “Вагнера” гниє під Бахмутом в українській землі, ще якась частина, звільнені зеки та інваліди, лякають зараз російське суспільство зсередини. Наявність якоїсь кількості охоронців баз та нафтопроводів, ппошників та фсбшників – це не те, що може допомогти Асаду. А своїх сил немає. Є ще Іран. Один з літаків Ірану зі зброєю, що летів у “россійський” Хмеймим на допомогу, був зустрінутий і завернутий F-15 ВПС Ізраїлю. Чи це не участь в конфлікті? Пішки, або на бронемашинах через Ірак, пустелю, під вогнем літаків Ізраїлю – навряд чи. Морем в Тартус, що теж поки що російський – пройдуть тижні. А там не підгорає – догорає.

5. І останнє. Що далі. На штурм, оточення і взяття Хами через ризик повної ізоляції вистачило чотирьох днів. Хомс більше. Але значна частина війська Асада розбіглася ще в Алеппо і Хамі. Хто буде брати полонених в Хомсі, займатися розборками на вулицях зараз? Да це не потрібно. Якщо не буде Чорного лебедя, або команди від таємного власника бородачів з Ідлібу, то наступний тиждень це військо зустріне на трасі Хомс-Дамаск, відсікаючи російський захід Сирії від Іранського Сходу. До речі, я не впевнений, що Ізраїль не зможе скористатися розпадом сирійської державності і не забере остаточно Голани. Башар Асад вже побував в Москві, мабуть, підбирав собі житло біля Барвихи на Рубльовці або Новій Ризі. Цікаво, яке коло країн буде сидіти за круглим столом по серії ще до нового року.