Сиджу на балконі і їм котлету в тісті.
Сто років такого не їла.
Зверху мащу гірчицею з чорним перцем. Запиваю охололою ранковою кавою.
До того заходила на пошту.
Поруч з поштовим відділенням – домашня пекарня.
І так захотілося круасана із вишнею.
Зайшла, запитала.
Дівчата кажуть: нема такого.
Шоколадний є. З вершковим кремом. З карамеллю.
Питаю: а який найбільш помічний?
А вони навіть і не уточнюють – помічний від чого.
Одна каже:
– Тоді краще візьміть котлету в тісті.
Мені – дуже вона помічна.
І тепер я сиджу на балконі.
Їм котлету в тісті.
Від гірчиці течуть сльози.
Небо сіре аж сизе.
Люди – сірі й принишклі.
І незламні.
У сірий від диму ранок, після чорної ночі хтось напік круасанів.
З шоколадом.
Вершковим кремом.
Карамеллю.
І також – таку помічну котлету в тісті.
Тримаймося.

Фото ДСНС України