Проковтнула цей трилер за два дні, бо спинитися і відкласти книжку не змогла)
У своєму жанрі потрапляє в ТОП прочитаних трилерів і хоч я подібні книжки не перечитую, цю, мені здається, колись перечитаю)
Події дуже гарно і майстерно заплутано, спершу тінь сумнівів падає на одних людей, але чим далі я занурилася в сюжет, тим більше розуміла, що не все так однозначно. Так, після половини твору я вже розуміла, як розставлено акценти, але напруга не спадала і мої здогадки, які не завжди справджувалися, коливалися.
Динамічно й одночасно з заглибленням у внутрішній світ головних персонажів. Вправно показано їхні страхи, наслідки минулого, яке так ніхто й не відпустив, а якщо й продовжував жити звичним життям, то те минуле наздогнало в дуже нестандартний спосіб. Деталі подані шикарно, місцями з натяками, подекуди відкрито.
Суть усього твору не стільки помста, як те, що рано чи пізно карма наздоганяє. В книжці піднято важливі питання, такі як – увага спойлер – зґвалтування, приховування фактів, дотичність до злочину, замовчування, відкуп. Вони як червона нитка в тексті, хоча спочатку все може видаватися зовсім не таким.
Тут є розслідування, місце злочину, а сюжетні лінії ведуться від кількох персонажів і, що звісно підсилює текст, розділи закінчуються на дуже цікавих моментах. Авторська мова легка, а текст насичений роздумами, діалогами, незвичними подіями.
Прочитавши анотацію, я думала, що книжка буде подібною до багатьох інших, в яких є покоївка і багаті господарі, секрети минулого, що затьмарюють безтурботність. Певною мірою так і є, але цей трилер мене зачепив смисловим змістом.
Персонажам можна співчувати, але тут кожен вирішує на чий бік стати. Фінал мені дуже сподобався, непередбачуваний і продуманий.
Прочитавши, я відклала книжку і думала, наскільки вона детально продумана, а це величезна робота.
Раджу цей трилер, якщо ви навіть не читаєте трилери) він не з тих, що лякає, але тримає однозначно. Мені дуже сподобалось.
«Щоденник покоївки» Лорет Енн Вайт