Категорії Слова

#тридцять_три_історії_про_любов Історія шоста. Про м’ясо

#тридцять_три_історії_про_любов
Історія шоста

Він до безтями любив кров’янку.
Дивною тваринячою любов’ю, яка жодним чином не вписувалася у його сімейний анамнез. Бо жив з батьками на сьомому поверсі борщагівської багатоповерхівки і був єдиною дитиною в дворі, яку ніколи влітку не відправляли “в село”, бо одна його бабуся жила разом з ним, а інша – за два квартали, на дев’ятому поверсі такої ж багатоповерхівки.

Кров’янки в їхньому родинному меню не бувало. Від слів зовсім і ніколи. Максимум – тоненьке кружальце практично скоромної “лікарської” на кусні хліба з маслом, а на свята – жменька фаршу впереміш з цибулею в рукотворних домашніх пельменях.

Коли, уже студентом, однокурсник запросив його до своїх діда й баби, які тримали свиней, на “свіжину”, то він пережив справжній гастрономічний оргазм.
Годинами і місяцями розповідав, як шкварчали на великій сквороді щойно вирізані зі ще паруючої плоті соковиті шматки м’яса, і як зверталася на вогні в тугі кавалки густа свиняча кров.
Від його натуралістичних описів, без перебільшення, млоїло, і хотілося порадити кинути кібернетику і йти в м’ясники.

А тоді в його житті сталася Ліза.
Ефемерне блакитнооке створіння з такими ж блакитними жилками під тонкою шкірою худого тіла.

Коли він привів її вперше на спільну студенську вечірку, усі були в щоці: допоки решта вгризалася в напівсирі-напівзгорілі шашлики, вони з Лізою старанно жували принесене з собою проросле зерно.
Ліза була не просто вегетаріанкою. Вона була ідейною сироїдкою.
А в його очах, їй богу, зібралося тоді бездонне море невиплаканих сліз.

Ми казали йому: тікай, не бери гріха на душу, не бреши собі й їй.
Але вони натомість побралися.
Бо з коханою і ростки їсти в радість.

Коли ми зустрілися знову, він був уже десять років, як розлучений, тримав невеличкий ковбасний цех, замовив собі великий стейк з кров’ю і з ніжністю згадував Лізу.

– Вона і досі – неймовірна, – казав, вправно розрізаючи ножем тугий шмат м’яса. – Живе зараз в Індії. І мені її бракує. Але якби ви тільки знали, які мій цех робить фантастичні кров’янки…

Image by Republica from Pixabay

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *