Атмосфера, непересічні персонажі, закручений сюжет, виклики, які треба подолати, тонкий гумор, дружба, кохання, істина, яка прихована, таємниці, які треба розкрити…

Це було захопливо. І гортаючи сторінку за сторінкою, я ловила себе на думці, що не хочу, аби ця історія закінчилась.

Манера написання проста, події розгортаються в Лондоні в 1890-х, персонажі чітко продумані, а занурення в історію відбувається миттєво.

Тут ми бачимо не лише доволі цікаву молоду дівчину, студентку Елізу і трохи легковажно хлопця Джеймі, що працює механіком, а й зустрічаємо на сторінках Анімант Крамб, яку всі полюбили з роману «Книжкові хроніки». І звісно в центрі роману лежить розслідування, за яке взялися двоє молодих людей, однак мене підкорила не та заплутана справа, а розвиток стосунків між ними. Це було і кумедно, і захопливо, і небезпечно…

Саме через характери персонажів – а вони не зовсім прості і це додає емоцій – події розвиваються непередбачувано. Місцями здавалося, що вони навмисно мучать і читача, і себе, але зрештою це їхня історія, тож сталося так, як мало статися.

У книжках авторки дуже гарно передано атмосферу тієї епохи, вулиці міста, будинки, людей різних класових прошарків, звички, плин життя. І саме завдяки описам цих моментів мені постійно здавалося, що я присутня і стала свідком.

Ця книжка як занурення в іншу епоху, змога побачити інше життя, а тоді, коли я не зовсім розуміла, чому персонажі роблять так, а не інакше, нагадувала собі, що моє нинішнє сприйняття відрізняється від тодішнього.

Окремо про видання – воно шикарне.

Але разом з атмосферою і гарним виданням незабутньою цю історію зробили персонажі, які місцями описані серйозно, а вже в інших сценах з певною іронією. Оповідь розповідає Еліза, але на сторінках ми бачимо коментарі Джеймі, які часто викликали сміх.

Однозначно раджу.

«Еліза Гамільтон. Кримінальна справа з валізою» Лінь Ріна

Так, з валізою, яка, як ви маєте пам’ятати, розбила скляний купол бібліотеки Королівського університету)