Майже тридцять пʼять років тому, спілкуючись з директором найбільшого в нещодавно розваленому срср видавництва художньої літератури, відомому «літературознавцю в погонах» (про погони я тоді не знав), яких знав, мені здавалося, все про повоєнну ще недавно заборонену у нас західну літературу, я почув: «Сартр – відома політична проститутка, ленініст, сталініст, троцкіст, маоїст і навіть чегеваріст, батько багатьох дітей у всіх країнах, де перекладали його книжки (включно з срср в часи відлиги), філософ, аристократ, геній».
До речі, памʼятник Сартру установлений біля входу в Національну Французьку Бібліотеку – без пʼєдесталу. Невисокий бронзовий Сартр з портфелем біжить по тротуару, сильно нахилившись вперед.
До чого я про Сартра? Тільки про багатство його захоплень.
Яка країна – такі і генії. Які генії – такі і читачі.
Комуніст, сталініст, вірний ленінець, лігачовець, відомий антисеміт, батько чорномотенних газет «Завтра» та «День», путініст, пригожинець александр проханов написав роман. «Лемнер». Лемнер=пригожин. У 87 років у російського генія той же глевкий стиль написання, бурхлива фантазія та безумовне вміння створювати та знищувати ідолів.
Ще кілька місяців тому він отримував від чахлика чергову золоту зірку, мав «аудієнцію» зі злодієм, клявся у вірності.
А сьогодні – відмінили презентацію його нової книги «Лемнер». Злодій, кривавий ублюдок – головний герой книжки. Такий собі Разін-Пугачов, народний батько. А що ж чахлик, який його вбив за спробу захоплення влади? Процитую ворожою мовою «Раз в месяц Леонид Троевидов омолаживался, полностью менял кровь. Из Пекина ему присылали фарфоровую вазу с розовыми пиявками. Этих пиявок насыщали кровью китайских девственниц. Пиявки присасывались к его телу, пили его утомлённую кровь, вливая взамен девственную свежесть. Укусы розовых пиявок были нежные, как поцелуи.»
Ну, так собі захват лідером. І далі: ««Сейчас вокруг колокольни бежала золотая строка из сожжённой десятой главы Евгения Онегина: «Властитель слабый и лукавый, плешивый щёголь, враг труда, нечаянно пригретый славой, над нами царствовал тогда». Михаил Соломонович обнаружил в этом описании намёк на Президента Леонида Леонидовича Троевидова.»
Вже ліберальні хор.ру почали робити зі старого сраколиза героя та дисидента. Нічого не буде. Так, презентацію в Будинку книги відмінили «через можливу небезпеку для читачів». Може, і заборонять книжку (спойлер: поки що ні). Позбавлять генія місця на Новоднвічому, відправлять лежати на Ваганьківське.
І так, у нього там двійників путінських готують і використовують майже детально так, як в моєму романі «Сьогодні» – не міг не вкрасти деталі.
Головне в цьому.
Навіть на памʼятничок біля бібліотеки заслужив максимум в Туві, там, де щось робив ще в шістдесяті.
Як змінилися класики російські. Від толстоевського до Прохалепіна…