Хочу нагадати всім, хто має хоч якесь розуміння стану справ на книжковому ринку і у бібліотеках:
1. 45% загального бібліотечного фонду – радянський, переважно, російський. 20% фондів – походженням з двох держав-агресорів – РФ та РБ.
Міністерство культури за ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ ВІЙНИ не визнало наявності проблеми, не ухвалило жодного рішення, яке має врегулювати ситуацію, не створило програми заміни бібліотечних фондів чи не звернулося до суспільства, зарубіжних партнерів або депутатів про наявність проблеми.
2. Зайдіть у більшість сільських публічних бібліотек сходу, центру або півдня країни – донцови та лукʼяненки або на найкращих місцях, або повернути зрізами на полицях, стоять спиною, але у вільному доступі. І не бібліотекарі винні – інших книжок майже немає, тільки окупантське лайно, в тому числі авторства пропагандистів, що в пряму порушує закон. Останні пʼять років фінансування поповнення бібліотек в УІК нульове.
3. Книжковий ринок. Букіністичний – на 95% російською. Книгарні прибрали російські книжки, інтернет ними заповнений, як і раніше. Маркетплейси з одноденками продають піратські копії, зроблені тут, в Україні, під вихідними даними казахських або балтійських видуманих видавництв. Контрабанда існує, хоч і не так, як раніше, активно. Але «книжечка з москви» не заборонена законом, як «двушечка на москву» (що нікому, як виявилося не здавалося проблемою). Так і тут.
4. Невже в Мінкультури не знають про потік книжок з РФ? Про книжкові ринки з піраткою. Що, хтось щось подав до Верховної Ради? Чи планують змінити антипіратське законодавство, щоб воно працювало, а не було декларативним? Ні. Чи буде залучено СБУ та МВС в законний спосіб до питання очищення інформаційного простору? Ні. Чи є діючі державні програми, повʼязані з просуванням в Європі української книги? Ні. Там дуже просто і дешево нашим громадянам отримати російську.
5. Якщо нам не цікаво – європейці не будуть допомагати, ані організувати потрапляння на конкурентних умовах (не золотими поштовими відправленнями) нашим біженцям нашої книги, ні заплатити за реальну, а не декларативну реформу бібліотек із заміною не тільки фондів, а оплати праці бібліотекарів, оптимальної мережі, ремонтів приміщень, єдиного каталогу, логістики та правил гри з електронним контентом.

Нічого.
Але піаритися на забороні, хоч і безвідповідально – тим не менше, може і зайде. Комусь. Ненадовго.

Вважаю цей текст зверненням до Уряду про необхідність визнати проблему НАЯВНОСТІ більше ніж половини російськомовних фондів у бібліотеках.