Якщо ви любите творчість Елізабет Ґілберт, то в курсі, що в неї є кулінарна книга.
Насправді не зовсім кулінарна книга, швидше – художній твір. У ньому рецепт за рецептом, як шари цибулі, вивільнюються секрети американського побуту. А хто зрозумів культуру харчування нації, той отримав ключ до її серця. Чи до її шлунку. У більшості випадків це буде одне й те ж.
Утім, попри історичну художність оповіді, рецепти в книжці справжні. Тож я сьогодні наколотила салатної заправки майже від самої Елізабет Ґілберт (чи прабабусі її Маргарет Ярдлі Поттер).
Майже – бо в мене були не всі компоненти. А деякі – свідомо замінила.
Прабабуся Ґілберт навчилася готувати цю заправку у свого дядька (невідомого, але дуже богемного художника), коли гостювала в його убогій паризькій мансарді. Тому назвала її французькою. Хоча пізніше готувала її американський варіант.
У мене ж вийшла українська версія американського варіанту французької заправки.
Отож, пів чайної ложки солі і тільки ж гірчичного порошку, дрібка чорного перцю, чайна ложка паприки, третина склянки винного оцту і дві третини соняшникової олії. І переколотити так, ніби це питання життя і смерті.
На практиці я просто все засипала/залила у пляшку, міцно закрутила й добряче потрясла.
Це геніально, скажу я вам. І те, як Ґілберт пише. І смак салату, який у мене вийшов 🙂
Тому читання – це харч. Не лише для мозку. Для шлунку – теж.
P.S. Ґілберт пише, що туди ще можна влити столову ложку кетчупу чи додати трохи тертої цибулі. Але то вже на любителя.
Смачного.