Колись я бачила його у музеї, за склом.

Пам’ятаю, мене найбільше тоді вразило слово “тетрадь” на обкладинці.

Таке чуже, далеке, гидке якесь, потворне.
Тє-трать…

І вразив той факт, що попри тотальну відсутність зошитів і наявність “тєтрадєй”, ми вибороли Незалежність.

“Зошит Незалежності” – це насправді більше ніж символ.

Це доказ того, що справжнє, вічне, щире пробиває стіни, мури. Що будувати майбутнє можна не завдяки, а всупереч.

Зрештою, у Левка Лук’ яненка не було зошита, а лише “Тетрадь”. Але це не завадило йому написати найголовніший акт нашої державності.

І мабуть, у цьому і весь секрет.
Робити те, що робиш, по-справжньому.

Я ще не вирішила, що загалом писатиму у цьому зошиті.

Але знаю точно, що точно одного дня в ньому запишу.

День нашої Перемоги.