Натрапила на конкурс дитячих малюнків.
Погортала.
Діти малюють Воїнів. З синьо-жовтими крилами. З мечами, що розтинають темряву.
Собачку Патрона і кицю Шафку у профіль, анфас, разом, окремо, в компанії Київського Привида, рятувальників і волонтерів.
Котика й Півника. У всіх можливих варіаціях.
Легендарну марку з тим самим кораблем.
Прапори, червону калину.
Сонце над хмарами й мирну Веселку, яка оперізує Землю.
Українські діти, які бачили вибухи й танки, їх не малюють.
Вони малюють Перемогу. І світло, яке перемагає.
Це – наші наративи про війну.
І ми переможемо, бо наші діти – під прицілом їхніх ракет і танків – малюють переможців.
А не свастику і танки.