Спочатку читалося трохи туго, бо авторка довго знайомила з персонажами. Були довгі діалоги, відступи і багато деталей, але, як я зрозуміла згодом, вона крізь на перший погляд незначні репліки показувала нам життя, думки і позицію кожного персонажа.

Втім потім, коли таки знайомство минуло і вже почалося справжнє розслідування, книжка тримала і не відпускала.

Як я вже сказала, атмосферно описано тихе село Три сосни, в якому життя протікало спокійно. Аж допоки в лісі не знаходять мертвою місцеву вчительку, яка вже давно на пенсії. Про неї трохи згадано на початку, що вона довго малювала картину, а потім зважилась показати її громадськості. І тоді, коли розповідалося про те, що вона намалювала, я не надала тому значення. А дарма, бо одна деталь на малюнку відіграла важливу роль.

До слова, вчительку вбили, поціливши в неї з лука. Починається розслідування і переважна більшість вважає, що це ніяке не вбивство, бо ж у тих лісах люди часто виходять на полювання і це міг бути всього лиш нещасний випадок.

Напруга наростала, зʼявлялися нові деталі.
Слідчі робили свою роботу, а місцеві жителі, серед яких було багато друзів колишньої вчительки, взялися й собі додумувати різні версії.

І оті довгі розмови, припущення, підозри додавали зростання напруги, бо мені було цікаво читати не стільки про саме розслідування, скільки про те, як люди по різному реагують на вбивство.

Тут за довгими розмовами ховаються маленькі дрібниці, на які не завжди звертаєш увагу, але у фіналі все складається в єдине ціле.

І як підсумок – не завжди ті тихі й спокійні населені пункти, в яких майже ніколи й нічого не відбувається, насправді виявляються тихими.

Отож, поціновувачам детективів має сподобатись 👌

«Зловісно тихе життя» Луїза Пенні
Видавництво КСД