Доволі суперечливі враження виникали у мене, доки читала. Але коли перегорнула останню сторінку, пройнялася фіналом, то зрозуміла, що хоч жанр трохи не мій, та все ж загалом мені сподобалось

Основним моментом у моєму сприйнятті було те, ЯК ця книжка написана і ЯК подані ключові речі. Не раз ловила себе на думці, що наче б все доволі очевидно, а потім приходило розуміння, що не зовсім. Це була свого роду гра авторки з читачем, принаймні мені так здавалося, коли я не зовсім знаходила в собі пояснення як це розуміти і як ставитися до ряду подій. Зрештою облишила пошук пояснень і почала сприймати по іншому)

Тут є магія, колишні мрії, шлях дівчини, який вона долає, її трансформація, яка гарно прописана, доволі безумні речі і такі щирі і прості банальності, як внутрішні конфлікти, розбите серце…

Певною мірою у тексті немає загадок, які б постійно тримали в напрузі. Але тут є інше, дещо глибше – пошук відповідей на питання: чому стається саме так?

І саме цей момент робить книжку більш глибокою, а це не завжди трапляється в фентезійних творах. Зазвичай ми мчимо разом з подіями, а тут не просто спостерігаємо, а й шукаємо відповіді.

Книжка є приквелом-ретелінгом до відомого нам всім твору «Аліса в Країні Див», тож цей момент теж додає атмосфери.

Щодо фіналу, то мені б хотілося іншого. А потім подумала, що саме фінал історії викликав найбільше емоцій. Він ніби підвів червону лінію. І я змушена була змиритися)

Написано просто, але гарно. Це той випадок, коли в жанрі, який не зовсім мій, мені подобалися і описи, і діалоги.

«Безсердечна» Марісса Маєр
І назва твору дуже відзеркалює основну суть. Але поряд з цим усвідомленням знову ж виникає оте питання: чому? І напрошується висновок, що не все так просто і однозначно, іноді причинно-наслідковий звʼязок відіграє ключову роль.

Тож беріть на замітку, якщо ще не читали 🤗