Це значно більше ніж книжка про двох сестер, яких розʼєднала доля у 1939, коли матір відправила своїх дітей подалі від Лондона. Це зовсім не казка, як може здатися після прочитання анотації. Це не просто розповідь про пошуки, випадковість, або ж віру всупереч фактам.

Це повільне і глибоке занурення в темні часи, а особливо чіпляє те, що мова йде про дітей, тож тут погодьтеся, стримати емоції важко. Але те занурення має світло в кінці тунелю.

Ми бачимо старшу сестру, яка вже доросла жінка, працює в книгарні, а в останній робочий день отримує книжку з ілюстраціями… і от тоді вона думками знову разом з молодшою сестрою, розповідає їй казку, яку вигадала сама з єдиною метою – розказувати про щось світле і добре, коли у повітрі повисла небезпека, коли надійшла звістка про батька, коли мама посадила дітей на потяг і… і саме та казка була надрукована в книжці.

Операція «Щуролов» мала на меті врятувати дітей з великих британських міст, аби ті не потрапили під бомбардування. Але декого розлучила в страшний спосіб.

Усвідомлення того, через що пройшли родини, завдавало болю. Авторка довго водила за носа і кидала різні натяки, але не з метою заплутати, а швидше показати ті шляхи, які довелося пройти старшій сестрі. І от коли у фіналі ми дізнаємося нарешті, що трапилося з молодшою сестрою, переживаємо чергову порцію хвилювань.

У мене постійно виникало питання – скільки ж в людині людяності, аби вчинити саме так…

Авторська мова яскрава, описи детальні, а діалоги живі. Цю драматичну історію треба відчути і прожити.

Тут поєднане теперішнє і минуле, переплетено сумну дійсність і заспокійливу казку. І гарно показано те, як одні люди, коли помилилися, здатні це визнати, а інші ні.

Мені сподобалось, тож раджу взяти на замітку. З одного боку з цієї книжкою можна відпочити, а з іншого відчути сплеск емоцій.