Хочу нагадати тим дописувачам, які почали розмови про те, що держслужбовці не будуть працювати за малу зарплатню і тому «чорні каси» – це наше все.
Не буду розписувати довгих текстів, вистачить кількох тез.
1. Західні країни, здебільшого, обходяться без «чорних кас». Виключення – в Угорщині (кажуть, що на це йдуть нафтові додаткові кошти від путінських знижок), колишній Італії часів дружка чахлика Берлусконі та «хворої людини Європи» Греції з її не забезпеченими економікою соціальними стандартами. В інших країнах або корупція одягнута в одяг виключень із законів, або регулярно оголошуються вироки корупціонерам в судах.
2. Пострадянський простір. Існує кілька рецептів від Михайла Саакашвілі, про які прямо сказано в книжці наших з ним розмов «Пробудження сили»:
– різке скорочення державного апарату;
– максимальне скорочення та автоматизація дозвільних функцій;
– обмеження часу дії чиновника при його спілкуванні з громадянами;
– роздержавлення економіки;
– ринкові зарплати в держсекторі, в тому числі, за рахунок донорів;
– детінізація митниці;
– спрощення податкового законодавства;
– жорстка судова реформа;
– оновлення правоохоронної системи;
– нульова толерантність до близького оточення;
Чи вийшло у нього? Так, навіть зараз, під жорстким тиском з росіі, частина інститутів і реформ працюють, суспільство намагається повернутися до демократії.
3. Що саме неможливе з цього переліку? Все реальне, навіть західна допомога. Заважає небажання жорстких заходів (так, вони були на часі у 2022, а після майже чотирьох років вторгнення втомлене суспільство під російським інформаційним впливом може не витримати, якщо все робити повільно).
4. Таким чином, висновок. Або швидко, або ніяк. Ми самі толеруємо корупцію. А двадцятирічних, що вийшли з картонками, успішно «депортували» до Німеччини та Польщі.
5. Тим не менше, вікно можливостей є. В тому числі через те, що після таких ночей, як сьогодні, навіть сліпому та глухому має стати зрозумілим, що ворог нікуди не дівся в одне звільнення не зробило країну боєздатнішою.
Слава Україні!