31 грудня 2025 року. Менше доби до року 2026, не менш складного, але року, який ми сприймаємо з надією та вірою. Чому так? Спробую пояснити.
1. Кінець лютого 2025. Ситуація, яку ми очікували, та не хотіли розуміти, як не хотіли вірити у лютому 2022 в близький початок широкомасштабного вторгнення. Трамп, який обіцяв зупинити війну, почав цю зупинку зі згвалтування України – жертви агресії. Тоді ми зрозуміли, що США часів Трампа нам не союзник. На той момент все було завʼязано на нього особисто – постачання зброї, розвіддані, фінансування українського бюджету, підтримка НАТО, допомога USAID громадським організаціям всередині України та зовні… Ситуація для багатьох «експертів» виглядала початком швидкої втрати всього – фронту, тилу, субʼєктності… Що ми маємо сьогодні? Кінець року. Той же Трамп хоче закінчити війну через зґвалтування України. Що ми маємо зараз за вікном? Сніг, мороз, російські ракети вчергове намагаються обнулити українську енергетику. Іноді це дійсно жахливо. Звільнений Купʼянськ, в якому путін збирався показувати світовим журналістам українських полонених і в якому Президент Зеленський перед перемовинами з Трампом зробив селфі. Америка є союзником України, хоч і віддає зброю за гроші. На наступний рік у бюджеті США «всього лише» 800 мільйонів доларів. Зато Європа фінансує нас 90 мільярдами євро на два роки, це майже 100 мільярдів доларів. Це – ціна війни, яку платить Європа. Ще будуть гроші з Німеччини, Норвегії, Британії та інших на різні програми, повʼязаних зі зміцненням нашого фронту і тилу.
2. Але потрібно розуміти, що вже від настрою Трампа все менше залежить, чи зможе завтра ЗСУ, ГУР, СБУ, ВМС, ССО та інші структури, що входять до Сил Оборони України, знищувати ворога на фронті і в його далекому тилу. Від нього не залежить, чи запалає чергова наливайка в Туапсе, платформа на Каспії, військовий завод у дальньому Підмосковʼї. Так, чахлик набудував палаців від Криму до Сибіру, але чергова його брехня про прильоти до його сховку на Валдаї, оточеного стіною Панцирів та С-400, говорить тільки про одне: він розуміє, що момент, коли він не встигне поставити черговий комплекс ППО замість знищеного, близька. Це не тільки ми втрачаємо інфраструктурні обʼєкти через прильоти, росіяни тепер щоденно вигрібають подібне. Так, поки що вони мають потужне ППО, але вже минув той час, коли через величезні залишки, ракети С-300 витрачали на удари по мирному Харкову просто тому, що їх вдосталь. Сьогодні наші воїни зробили російське ППО штучним товаром.
3. Але ППО вже не вистачає, щоб захистити лігво чахлика. Не випадково він в якості різдвяного повідомлення другові Дональду розповів про «наліт» на його резиденцію. Все просто – саме цього він і очікуємо в 2026 році. Ми теж очікуємо. «Павутина» та вибух на «тіньовому» танкері в Середземному морі з російським генералом на борту – це і є те, що перейде з 2025 року у 2026. Ми не знаємо, що це буде – міст через Єнисей у Красноярську, через який безальтернативно рухається чверть російського ВВП, Ямальський хрест, де сходяться газо- та нафто-проводи, що несуть значну частину видобутку російського паливного комплексу, Центр Управління ППО (ще побудований СРСР недалеко від Одінцово під Москвою), до речі, там надалеко і ще один, головний сховок чахлика у Ново-Огарьово. У цьому році разів шість спрацьовував «ковьор» по всій центральній європейській частині росіі, як передвісник великого колапсу, який, безумовно, відбудеться у цьому році. Це не питання віри чи наявності інформації, це просто логіка подій. Новий сезон буде відбуватися не тільки на нашій землі. Основні події, що вплинуть на результати війни – це не 28 пунктів путіна-Трампа чи 20 пунктів Зеленського-ЄС, це здешевлення та токсичність російської нафти в світі, дефіцит та здорожчання російського палива на їхньої території, і, головне, небезпечність знаходження у москві. З різних причин, не останньою буде очікування справедливих дій ГУР та ССО на кожному кроці, і загальне небажання бути поруч з вбивцями, не через порядність, ні, через елементарне боягузтво.
4. Якщо ми розуміємо, що кількість безголових, які йдуть на смерть за тридцять деревʼяних тугриків, кінцева, то розуміємо і те, що далі грошей буде менше, а співвідношення ціна/якість нових тіл буде весь час зростати, то, зрозуміло, що тіньова мобілізація має змінитися на відверту. Не думаю, що чахлик не боїться втратити електорально Москву та Петроград. Чи Петербург? Санкт, чи вже не Санкт, Батьківщину одного злодія, засновану іншим, на костях в тому числі і тисяч українців. Нинішні українці, які живуть не на окупованих територіях або в рф, мають розуміти, що референдум/вибори під час перемирʼя, яке подарує другу Дональду друг Владімір, можуть включати ризик отримати голосування колишніх українців Сургута або Москви. Чим не патріотичний порив? Це не єдиний спосіб, яким ворог може вплинути на ситуацію. Тому особисто я вважаю, що виборів раніше, ніж у їхній конституційний термін у березні та жовтні, у перший рік після закінчення війни, або після підписання реально мирного договору, бути не може. Так, комусь вже хочеться мати новий вибір. Сьогодні новий вибір – це підтримка ЗСУ.
5. І так, хтось з моїх знайомих у березні 2022 року розповідав страшилки, що ЗСУ візьмуть під контроль торгівлю продуктами харчування, видобуток копалин та всю інформаційну сферу. Цього не відбулося. Але станом на сьогодні саме ЗСУ є єдиною інституцією в сучасній Україні, яка отримує повну підтримку суспільства, незалежно від інфоповодів та стягування на себе уваги політиками через единий марафон та інші дії. Сьогодні питання уваги зіграло для депутатів у протилежний спосіб. Тепер питання впізнаваності в часи очікування чергового пакету підозр від НАБУ грає негативну роль. В наступному сезоні відбудеться або остаточна втрата субʼєктності парламентом, або зʼявиться новий бенефіціар більшості – той, хто тримає у себе контроль за матеріалами НАБУ і вміє утримувати сиас-кво, щоб не було розголошення.
Зміцнивши ситуацію на зовнішньо-політичному фронті, влада остаточно втратила інформаційний та антикорупційний.
Колись відповідь на цю тему дали в одному з фільмів: «А ти не кради». Суспільству на шляху до Європи прийдеться змінити традиційну толерантність до корупції на прямо протилежні погляди.