1. Війна проти Ірану – війна Трампа. Не тому, що необхідність зупинити створення ядерної зброї нелюдським режимом не є важливою для США та всього світу, а через те, що війну він використовує для особистого впливу, особистого збагачення та особистого рятування від справи Епштейна. Для нього президентська посада – частина пішого маршруту вгору, де на кожному кроці все більше грошей і слави, а позаду – кинуті жінки, обмануті друзі, кримінальні справи, дефолти та розтоптані судьби. Він класичний європейський лідер 20-30-х років 20 століття, такий собі Гітлер-Мусоліні, але обмежений законодавством, він весь час хоче позбавитися зашморгу законів, а вони його стискають все дужче. Війна – це спосіб провести час лідером-переможцем, а не захищатися від журналістів, яким більше немає що згадати ніж його «помилки минулого».
Його опонент – не іранський народ, навіть не аятоли з їхнім бажанням знищити Ізраїль. Проти Трампа воює іранське КДБ/ФСБ, структура, якій завдяки його бомбардуванням першого дня війни, вдалося позбавитися світського та релігійного контролю, яка собою підмінила державу. Цей сценарій, до речі, можливий і в росії. Там, як і в Ірані, є урядовці, які вийшли зі спецслужб, в росії навіть у президента чи то погони, чи то лампаси та петлиці виглядають весь час з-під білизни. Тепер в Ірані не режим, що спирається на спецслужби, а режим спецслужб. Світовий досвід показує, що довго таке триматися не може. Такі конструкції або самознищуються, або їх ламають зовні. Ми живемо в світі, де несправедливість може довго триматися, якщо вона звична і для населення і для оточення. «Чорні полковники» у Греції, людожери у владі в Центральній Африці, Пол Пот в Камбоджі – це приклади того, що альтернативі монархії, демократії та системній бюрократичній автократії не існує. Трамп – це та сама воша, яка заповзла через шпарину у складний механізм, думає, що керує ним, але в якийсь момент відбувається коротке замикання. Здається мені, що навіть вся його обережність з державними механізмами дає вже збій.

Здобутки Трампа в цьому році при спробах знищити систему:
– він фактично знущався над торговельними партнерами, створив статус надзвичайного стану (його метод. На першому терміні користувався цим 13 разів, цього разу вже 8, йде на рекорд. Яких тільки ситуацій не було, щоб через надзвичайний стан користуватися додатковими повноваженнями – південний кордон, фентаніл та наркотрафік, енергетичний, торгівельний) в економіці, щоб вводити додаткові тарифи. Він погрожував та тиснув на держави, які не є достатньо сильними, щоб йому спиратися на рівних. Він використовував міць Америки для самоствердження, це збирання грошей закінчилося рішенням Верховного Суду США і тепер бюджету прийдеться повертати більше ста мільярдів доларів, а тарифи прийшлося повернути до стандартних. Трамп програв фактично системі СОТ, яку створила під себе Америка, судовій системі, яку створила Америка та здоровому глузду, який захищає США від свавілля;
– він невідомо навіщо встановив власне імʼя на Центрі мистецтв імені Джона Кеннеді. Навіщо центру Кеннеді імʼя ще іншого, тим більше, живого президента, не зрозуміло, тому суддя Федерального суду у Вашингтоні просто зняв це імʼя власним рішенням. Впевнений, якщо Трампу вдасться приєднати себе до компанії президентів на горі Рашмор, знайдеться суддя, який скаже знести його звідти;
– зовсім свіже рішення про знищення фонду Трампа у 1.8 млрд доларів для тих, хто постраждав від дій адміністрації Байдена (хоч прізвище Байдена і не названо), яким планувалося надати гроші тим, хто штурмував будівлю Конгресу на початку 2021, було очікуваним. Цей фонд блокували з двох боків – законодавці та судді;
– тепер на черзі – рішення Мінюсту США, яким Уряд США під головуванням Трампа надає імунітет Трампу та його сімʼї від дій податкових служб. Виглядає напрочуд дивним подібне рішення тільки для тих, хто не знає історію фінансового життя Дональда Трампа. Шість банкрутств, фантастичні недоплати податків, вміння так влаштуватися, щоб ніколи нікому не повертати борги. Чи встоїть рішення Мінюсту? Питання часу. Сидячі у кріслі президента США, звичайний махінатор та банкрут, використовує фантастичні повноваження для того, щоб забратися ще вище на цю вежу марнославства.

2. Вчора Дональд Трамп пішов у Ситуаційну кімнату з помічниками, щоб прийняти рішення – і ніякого рішення не прийняв. Що краще для нафтоперевізників – тримати танкери в фактичному полоні з ризиками знищення чи заплатити в банях або крипті дуету Іран-Оман і пролізти крізь мінні поля? Звісно, друге. Чи повністю США контролюють Оманську затоку? Схоже ні. Довга історія немов би гарних перемовин з Іраном для США все більше нагадує поразку, ніж перемогу.
Як у старому анекдоті – прийшов старий рудий джентльмен у публічний дім, попросив власницю вишикувати всіх дівчат, кожну поцілував у щічку, промовляючи «чим могу». Фактично зараз США намагаються вишукувати під себе новий союз в регіоні, маючи вісь «Ізраїль-ОАЕ» близькими союзниками. Трамп намагається додати до цієї компанії Саудівську Аравію та Катар, але виходить не дуже. Бо не потрібно було розповідати, хто і як має цілувати його стару дупу. Скоріше, проростають інші військові союзи або блоки:
– Саудівська Аравія-Пакистан;
– Туреччина-Сирія-Катар.
Сирія з війни в Затоці намагається витиснути максимум – транзитні газопроводи, модернізацію війська, трансаравійську залізницю до Стамбулу, кредити, довготривалий мир з Ізраїлем, знищення Хезболли та участь в перерозподілі впливу у Лівані (створення Лівану після розділу Османської імперії – результат стримок і противаг між французами та британцями). Ізраїль – головний потенційний вигодонабувач, якщо Іран буде обмежено та зупинено та головний отримувач проблем, якщо Іран почне швидке відродження ВПК. Поки що незрозуміло, як зупинити КВІР, бо КВІР – це колективний Трамп – йому байдуже, що думає і як живе народ, який має його слухати і виконувати команди, бетонноголовий та цілеспрямований на утримання зайнятих рубежів.

3. Ніхто не знає, що саме відбувається на цих перемовинах, чи вони йдуть нон-стоп до результату, чи можна спрогнозувати щось, про що вже домовилися.
Сьогодні ППО збила черговий «Фатх» (іранську ракету) над Кувейтом, уламки пошкодили дорогий безпілотник «Раптор» та травмували двох солдат на американській базі. Сьогодні північно-ізраїльське місто Цфат знаходиться під жорсткими обстрілами, мабуть, і південь Лівану не краще.
А збірні вже починають заїжджати до США на футбольний чемпіонат. Політики купують фраки для візиту на 80-ліття Трампа на прийом у новій бальній залі у Вашингтоні. В той же час росіяни готують новий обстріл Києва.
України дуже багато в публічному просторі світу. Завжди заточений на конфлікт, польський президент Навроцький збирається скасувати указ попередника про нагородження Зеленського орденом «Білого Орла». Думаю, марна праця, бо складна процедура вимагає погодження з урядом. Також дивно зараз ображатися на назву бригади «Героїв УПА», бо, по-перше це внутрішня справа країни, що воює, по-друге, ображатися потрібно було ще на Віктора Ющенка, який посмертно зробив Бандеру та Шухевича Героями України, а по-третє, Володимир Зеленський настільки звик кріз пальці дивитися на витівки польських «братів», що, думаю, просто занесе це в якийсь список дрібних образ, які з однієї серії з польською забороною головних статей нашого сільгоспексрорту до Європи, з блокадами кордонів під мовчання поліції, з образами українців на вулицях.
Українські стрибунки Левченко та Геращенко взяли дві перших позиції на подіумі кубка світу (Магучих буде завтра намагатися повторити цей результат після пропуску минулих змагань).
Світоліна та Костюк перемогли у травні на турнірах WTA-1000, одна в Римі, друга в Мадриді. Українки вперше впʼятьох вийшли у другий раунд Ролан Гаррос, вчотирьох у третій.
Вчора весь світ дивився на українських гімнасток, які зійшли на пʼєдестал на Кубку світу з художньої гімнастики. Це були перші змагання, на яких росіянкам та білорускам повернули прапори і під звуки російського гімну Софія Країнська, а потім Варвара Чубарова затулили руками очі, а навушниками заткнули вуха. Це – дипломатія. Це – реакція на війну. Одна з тенісисток, яка виграла у росіянки на Роллан Гаррос, Олександра Олійникова, не забоялася сказати на прес-конференції про те, що WTA заборонила їй на сумці тримати шеврон побратимів її батька, що воює, з полка імені Костуся Калиновського, за свободу України і майбутнє Білорусі.
Юна, 15-літня українка, шахістка Анастасія Гнатишин, яка посідає місце у девʼятій сотні (!) рейтингу ФІДЕ, виграла шість партій з перших шести і лідирує на жіночому чемпіонаті Європи серед дорослих. Впевнений, вона думає не тільки про особисту славу. Піднесення українців підтримав і футболіст Забарний, який сьогодні вийшов на нагородження фіналу Ліги Чемпіонів з прапором України на поясі.
Всі ці дії, як і дії українських військових, не дають політикам заходу мовчки закривати очі на російські обстріли мирних людей. Сьогодні Гегсет, після тижневого мовчання Трампа, Держдепу та Пентагону після обстрілу Києва, після затримки фінансування згідно з бюджетом Міноборони, вимушений був сказати «ми шукаємо рішення, як допомогти Україні». Не знаю, чи буде результат цих слів, але журналісти та сенатори нагадають.

4. Це все важливо. Але дуже важливим є інше – сьогодні йде війна великої радянської армії, сила якої в кількості старої радянської техніки і в кількості людей, життя яких не коштує нічого, проти армії, яка ще дванадцять років тому була малою радянською армією з набагато меншою кількості техніки і без ракетної зброї. Пʼять років тому ця армія отримала суттєво інший рівень керівництва з моменту того, як Головнокомандувачем став Валерій Залужний. Чотири роки тому зʼявилася перша західна техніка. Сьогодні це армія нового типу, яка виграє на полі бою у радянсько-російської армії, а на навчаннях у військ НАТО. Чергові навчання закінчилися цього тижня в Естонії. Російські військові, які два роки тому видобули нову тактику просочування через трупи власних військових, завдяки цьому отримали фактично останній спосіб виграти цю війну, закидавши Україну сотнями тисяч тіл. Сьогодні навіть це є неможливим через створення українцями двадцяти кілометрової кілл-зони біля лінії вогню і фактично двохсот кілометрової для російської логістики, штабів, полігонів, стартових майданчиків, складів МТЗ та районів зосередження особистого складу. Маючи 700-тисячне угрупування, вони не можуть далі захоплювати нашу територію. У цьому місяці, травні, ця велетенська армія, ціною більше 30 тисяч жертв (порахуйте, за 22 місяці бойової роботи наших підрозділів ця машина сточиться в нуль) захопила близько 32 кілометрів нашої території, переважно на Донбасі. В той же час на Харківщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі, було відбито близько 70 квадратних кілометрів.
Сьогодні російське керівництво відкладає рішення проблеми, очікуючи, що ця сама радянська армія заради самозбереження оговтається та переможе. Але знищення логістики фактично закриває всі варіанти доставки поповнення, палива, зброї, їжі і навіть питної води.
Кумулятивний ефект дій СБС, СБУ, ССО та інших структур, що спеціалізуються на діп- і міддл-страйках, фактично створили стіну вогню для російського тилу, яку не може зупинити радянська армія путіна.

5. Хроніка падіння росії за сьогодні:
– рекордний політ українських птахів СБУ на 2300 км до Ямала (результат ще невідомий) і оголошення птахів ГУР про можливості польотів на 3.500 км (а це вже шлях до Омського НПЗ, передостаннього з великих нафтових заводів, далі тільки Ангарський – і все.
– чергові кілька насосних в центральній росії, дві нафтобази на ростовщині – в Кургані та Таганрозі, і дві в Криму – у Феодосії та біля Севастополя. На питання – чи там щось ще залишилося, відповідають окупанти в пабліках – більшість заправок зачинено, меншість має або дизель, або 92 бензин з лімітом 20 літрів. Зрозуміло, що епідемія бензинодефіциту перекинулася з Криму на всі окуповані території та частину нечерноземноі росії. Це та історія, коли ми розуміємо, що буде в наступних серіях фільму: поступове збільшення кількості регіонів без палива, закриття НПЗ на ремонти з поступовими відновленнями на кілька днів, потік бензовозів з білоруського Мозиря та Казахстану до Москви, доти, поки пересохне нафтопровід до Мінська та станеться якась пошесть на кордоні росії з Казахстаном. Після пересихання нафтопроводів через знищені лінійні нафтокачки, буде наступний крок – заглушки на підприємствах, які видобувають нафту, а далі – банкрутство нафтових компаній і російського бюджету через якийсь час.
Да, серія вибухів на Ямалі, під Ямбургом має скоро продовжити історію кінця Газпрому. Може, саме через це Китайський лідер ігнорує танці чахлика на тему газопроводу «Сила Сибіру-2»;
– Таганрог взагалі цього тижня в фокусі, наздоганяє туапсе. Тут спалили танкер, термінал нафтового порту, нафтобазу, якийсь штаб, але, головне, знищили два стратегічних літака Ту-142, які мудрий чахлик привіз ремонтувати на місцевий завод. Процес пошуку літаками американських підводних човнів в океані стане не таким інтенсивним, залишається тільки 18 літаків;
– на півдні знищено «Панцирь» та два «Тор-М2», один з яких тільки везли з тилу. Я би сказав, що це звична історія, але ні. За добу доїздилися 483 одиниці російського автомобільного транспорту, це рекордна кількість і вона не випадкова. Щоденно вона буде зростати, поки не тільки на передовій, але і у глибокому тилу росіяни перейдуть на віслюків та коней через нестачу палива, жахіття для водіїв та знищений автопарк. Українці зазвичай жаліють віслюків, яких експлуатують росіяни.

На фото дві супер важливі книжки, які «Видавництво Фоліо» видало до Книжкового Арсеналу – «Про війну» найбільшого військового теоретика минулого Клаузевіца з передмовою Валерія Залужного та «Конфлікт» англійського історика Робертса та американського генерала, який командував американськими контингентами в Іраку та Афганістані, очолював ЦРУ. В цій книзі передмова генерал-лейтенанта Кирила Буданова.
В коментарях – посилання на продаж цих книжок на сайті видавництва. А також в одному з коментарів – посилання на мій телеграм-канал.
Закликаю тих, хто дочитав цей текст до його перепосту.