Categories Щоденник

Чей Крим, або 40 днів для путіна

1. Не знаю, що рухало російським диктатором, коли він розпочав вторгнення у 2022, але дуже добре розумію, як виглядала операція по захопленню Криму у 2014. Хронологія і демонологія наступна:
– 2003 рік, спроба анексувати український острів Тузла через приєднання до нього дамби, зміна контролю за Керченською протокою (між берегом в Керчі та Тузлою) з внутрішньої української території на спільну). Не вийшло. Яйця Кучми виявилися міцнішими при спробі порівняння;
– 2005-2010 активізація антиукраїнських партій (Цеков та інші), купівля активів, заведення російських банків, проникнення російських агентів у держструктури на території Криму, «гуманітарне співробітництво», спроби розкачування кримських татар та інше;
– 2010-2014 – договір про базування флоту, який нагадує окупацію, активні дії «дружніх» росіянам партій у Верховній Раді Криму, пікети у часи Майдану;
– Майдан. Максимальна радикалізація, в тому числі із залученням підбурювачів, у Києві, «зустрічна» реакція у Криму. Зелені чоловічки.
У росіян не вийшло дотиснути Харків, Миколаїв, Одесу і тому на питання чей Харків відповісти просто: український.
Україна отримала Крим у 1954 через внутрівладні рішення, підписані Маленковим та Булганіним, автором схеми по розмінам територією був Хрущов. Причина проста, економіка Криму після сталінських репресій та депортацій, впала приблизно у пʼять разів (1953 до 1940 року) і Крим було передано Україні «на откорм». І так, побудований Північно-Кримський канал, яким проходило 1.5 млн куб метрів води щорічно, вилікував природу і почав лікувати економіку.
У 2014 році населення Криму було трохи більше 2 мільйонів людей, через десять років воно зросло до 3 з чимось мільйонів. Колосальний демографічний зсув призвів до різкого збільшення витрат питної води. А ще – російські злочинці знищили Каховську плотину і обнулили постачання води з материкової України на півострів. Сільське хазяйство занепало, вода з наповнених дніпровською водою штучних озер майже закінчилася. Особливо багато води витрачає військо.
Крим завжди був енерговитратним регіоном і електрична енергія шла з материкової України. Після силового повалення вишок на Херсонщині українськими патріотами росіяни побудували кілька блоків на теплових станціях у Севастополі та Сімферополі, добудували Керченську станцію. Багато хто памʼятає турбіни Сименс, які у порушення санкцій завезла німецька компанія. Тепер ми можемо константувати, що ці турбіни точно будуть зупинені. Насоси, які забезпечують сьогодні водопостачання та каналізацію – електричні.
Підвіз продуктів харчування – це кримський міст, якого скоро не буде. Паливо – це бази у Феодосії та Севастополі, які поки що не до кінця знищені. Енергетики майже не буде вже завтра.

2. Нагадаю, Україна має якусь кількість власних громадян у Криму та на Півдні України, які, не зважаючи на тиск окупантів, залишилися патріотами України. Цим людям було не легко 12 років морально, їм буде ще складніше найближчим часом фізично, на жаль. Росіян, які понаїхали на нашу територію, точно не жаль. Вони прибули насолоджуватися на наші землі – маю надію, що стипль-чез буде гарним, після того, як міст стомиться об українські ракети та дрони. Можливо, там буде бенефіс нової балістики, можливо, Британія надасть нові дешеві аналоги Шторм Шедоу, можливо, сотні дронів із штучним інтелектом справляться самі.
Тоді постане питання – а як окупаційна влада, згідно міжнародного права, буде годувати населення, яке збільшилося, да ще у часи курортного сезону. Да ще й тоді, коли літаки та потяги не зможуть допомогти, а більшість портів лишилися без інфраструктури портового хазяйства.
І інше питання – а чи російська армія не забере залишки ресурсів у населення? Чи не обнесуть вони городи, политі останньою водою з колодців, чи не захоплять вони фури з цистернами, чи дозволять вони гуманітарни вантажі з третіх країн?
І, до речі, чи готові ці треті країни до гуманітарних місій до початку повернення контролю України за територіями?

3. Володимир Зеленський перейшов до активної особистої дипломатії. Сьогодні він підтвердив, що Лукашенко прибрав ретранслятори біля кордону. Залишимо підтвердження військовими цієї «спецоперації», якщо прибрав – добре, і ми маємо далі обговорювати дії того ж Лукашенка щодо передачі росіянам великої кількості пального з заводу в Мозирі, поблизу кордону.
Схоже, що цей завод – не буде працювати, якщо Лукашенко не погодиться не давати палива злочинцям і втратить НПЗ. Прикордонна самодіяльність білорусів, які планують пускати до себе зараз українців по гриби та ягоди та історію, що від професійної білоруської армії кордон з українського боку захищатимуть комбайнери та трактористи, знайшов гарну відповідь в українських соцмережах – один гарний комбайнерський корпус планує сходити на територію Білорусі по гриби.

4. Впевнений, Зеленський не жартував, розповідаючи про погоджені акції СБУ для примушення путіна до миру протягом 40 діб.
Також звик до абсолютно ідіотської поведінки путіна при обговоренні можливих перемовин.
Сьогодні Рубіо, нарешті, визнав, що «духу Анкоріджа» не існує, бо була лише російська пропозиція. Також сьогодні за весь час Трампа на другому терміні, американці вперше визнали себе не нейтральними, а на боці України в офіційних документах.
Також потрібно почути черговий вой російських покидьків від Ушакова до дрібних телеграмних пропагандистів про те, що спочатку «стамбульські» умови. У Стамбулі, нагадаю, домовленості підписані не були, а вимоги росіян були на рівні повної втрати суверенітету Україною.
Зараз мова йде про те, щоб протягом цих 40 днів створити «на землі» абсолютно іншу реальність – не дати ворогу захопити Костянтинівку, і відрізати ударом на Запоріжжі кримське та херсонське угрупування росіян для подальшого їхнього обміну на хороших українців.
Це виглядає дуже складно. Але, нагадую, кількість і якість кінетичних санкцій зростають щоденно (на фото чергова карта, з якої видно, куда «готовилось нападение» – на Крим та Москву. Сотні дронів довершують роботу кількох днів перед цим:
– ніжегородський нпз;
– два НПЗ у Башкірії;
– Полтавська (біля Краснодару) нафтобаза у рф;
– чергові радари зі складу С-300 та с-400;
– два чергових «Панциря».
Все це на тлі стягування до Москви та Валдаю залишків ППО нагадує мені стягування боєготових частин гітлером до Берліну, коли вже готували парад на Червоній площі.

Зараз питання може постати перед українським військом інакше – через постійне тупе підняття ставок путіним, росія втратила Трампа, як лобіста, Орбана як потенційну проблему для України, а також можливість вести перемовини на лінії вогню.

Зараз стоїть питання всієї Херсонщини, та особливо – Енергодару на Запоріжжі і, безперечно, Криму.

Всі схеми крім однієї (десантна операція з моря) виглядають фантастично, але реальність часто буває набагато гірше для агресора, як показує досвід.
Тому залишимо це для майбутніх істориків.

Я особисто даю не більше двох тижнів кримському мосту.
Пропоную цей відлік зробити загальним: 1 (один…)

5. Франція зупинила і взяла на абордаж черговий тіньовий танкер рф біля Сардініїв, а Британія вирішила продати 100 тисяч тон нафти з попереднього танкеру, і віддати гроші Україні.
Нагадаю, гроші від продажу Челсі Роман Абрамович не передав Україні, як домовлявся.
ЄС відклала у бюрократичний спосіб чергові гроші на дрони (5.9 млрд євро). Це говорить тільки про наявність путінферштеєрів досі серед чиновників середнього рівня.
Далі буде.

About the author

Генеральний директор, головний редактор Видавництва Фоліо (Харків). Письменник, громадський діяч.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *