Український ВПК, як джерело миру і як майбутнє країни.

1. Пʼятий рік вторгнення. Війна в Україні перестала бути щоденним джерелом світових новин, але іноді події цієї війни можна побачити на перших шпальтах провідних світових газет. Так, у вільному світі, на відміну від України, є паперові газети, і вони є впливовими медіа, на приблизно одному рівні з електронними ЗМІ. І так, ці газети зараз обговорюють:
– останній обстріл Києва – перехід росіян до режиму помсти цивільному населенню України за успіхи українських військових. 30 жертв серед мирних жителів при майже ста поранених, і при тому, що рятувальна операція продовжується – це доволі жорстка новина для ліберальних та консервативних ЗМІ Заходу. На жаль, щоденні жертви в Сумах, Запоріжжі, Харкові стали настільки звичними, що до стрічок новин «цивілізованого світу» вони не доходять;
– зростання дронової програми України вигулькує на перших шпальтах асиметрично, через інші новини. Наприклад, не перший день передруковується, як новина, інформація про старі польські «МІГ-29», які не віддають Україні вже кілька років. Весь час змінюються умови надання цих літаків – спочатку компенсація їхньої вартості з боку США, потім отримання Польщею перших F-35 у прискореному режимі (3 літаки надано) плюс компенсація (не знаю, чи підписано про це угоду у 2023), потім – фактично вимога майже повного необмеженого допуску до технологій українських виробників дронів. Тепер вже йде мова про майбутню утилізацію цих літаків (класична польська істерика, зброю такого рівня не утилізують, а зберігають доти, поки вона не стане музейним експонатом, або роздягають на запчастини). До речі, сьогодні «друг України» Дональд Туск вже вимагав від польської делегації на саміті НАТО в Анкарі наступного тижня не обіцяти польських грошей Україні, бо «багато задач на східному фланзі НАТО, які має виконати Польща»;
– газети також обговорюють, звісно, стан справ на нафтовому ринку планети. Тут мова не стільки про Україну, але роль наших кінетичних санкцій теж вважається важливою. Ціни на нафту впали за два тижні до рівня 28 лютого – до 70 доларів за барель нафти Брент та до рівня 48-53 долара за нафту російського сорту Юралс. Така швидкість була досягнута за рахунок кількох ох факторів, що співпали – повільна закупівля нафти китайцями, двотижнева пауза українців у знищенні портової інфраструктури, різке збільшення відвантаження з боку ОАЕ, які вийшли з ОПЕК. Китайці розігрують складну гру. Можливо, вони просто чекають на стабілізацію цін на низькому рівні і тоді будуть поповнювати власні грандіозні резерви, можливо, вони мають настільки серйозні плани щодо зеленої енергетики, що планують зменшити резерви, можливо, вони просто шантажують росію та Іран і чекають спецзнижок за лояльність. Можливо, це частина домовленостей Сі з Трампом. Нас, безумовно, стосується наступне – ми до сьогодні тримали паузу і експортну інфраструктуру не чіпали. Таким чином, росія відвантажувала по 4.3 млн барелів на добу, запаси в танкерах в океані зросли до критичного рівня. І вже сьогодні, у день 250-річного ювілею США, підтримавши для Трампа рівень цін на нафту, українці салютували залпом кількох гармат (резервуарів Санкт-Петербурського нафтового терміналу) та ще й додали для впевненості глядачів в ефекті кількома ударами по порту Висоцьк та базі Балтфлоту в Кронштадті. Російське ППО розважалося переважно кулеметним та автоматним салютом. Коли аналітики обговорювали ціни, вони вважали головними (звісно, після режиму в Ормузькій протоці) факторами ультиматум Іраку колегам з ОПЕК про різке зростання його квоти (не обійшлося без посилення сунітської гілки в уряді Іраку, яка афілійована з американськими агентами впливу, через арешти шиїтських «нафтових корупціонерів» антитерористичним спеціальним підрозділом (в таких справах на Близькому Сході НАБУ не потребують), другим фактором є початок різкого скорочення російського експорту через майбутні українські удари по російських портах і танкерах тіньового флоту (звернення України до міжнародних морських органів про «законні цілі» б
уло вчасним.

2. І так, сьогодні одразу дві ювілейні дати. Про одну памʼятає весь світ, до другої ми ще повернемося. 250 років незалежності США. Колосальний термін для держави, для якої батьки-засновники створили таку Конституцію, яку не потрібно весь час латати, як старий сюртук Франкліна. За весь цей час було 27 поправок. Одна з них, 18-та, ухвалена у 1919 році, яка запровадила «сухий закон», була відмінена 21-ою поправкою (1933 рік). Таким чином, у середньому, одна поправка на 10 років. Сполучені Штати сьогодні є не тільки економікою номер один, армією номер один, вони є беззаперечним лідером у всіх галузях, які рухають людство вперед (інтернет-технології, космос, енергетика, мирний атом, біотехнології, видобування вуглеводнів, штучний інтелект, дата-центри), і вже другий рік не є лідером у встановленні демократії у світі (подивимося з січня на зміни).
Сьогодні США доводять і те, що все ще є світовим жандармом, але результати, як і в інших ситуаціях після Другої Світової війни, не є ідеальними.
Те, що Дональд Трамп знайшов сьогодні час на розмову з Володимиром Зеленським говорить про суттєву зміну вектору у наших стосунках. Було заявлено про наявне вікно можливостей у перемовному процесі. Особисто я думаю приблизно так же – істеричне «захоплення» путіним Костянтинівки- це спроба показати США, що вони рухаються вперед по Донбасу; це такий закид камʼянця вперед за принципом «а це ще під помідори піде». Росіяни розуміють, що у цьому році можуть критично втратити власні здобутки, або отримати санкції дійсно «з аду», якщо Трамп вирішить бути миротворцем до виборів не шляхом тиску на Україну (бо бачить, що ситуація принципово розвернулася за півтора роки його правління на протилежну, і має, як завжди він робить, опанувати ці зміни для особистого рейтингу). Світ може скоро дізнатися, що це він з Меланією на кухні ночами збирає ті дрони, які не сподобалися голові «Рейнметалу» через низькі ціни. Українці вимушені, до речі, спрощувати західні технології саме для отримання низьких цін і більшої кількості одиниць зброї за ті же кошти і з економією в часі.

3. І про другий ювілей. 80 років тому, у містечку Кельце в радянській Польщі, відбувся останній в Європі єврейський погром. 1946 рік, всього лише рік після завершення Холокосту на цих же територіях, після того, як більшість польських євреїв було вбито нацистами і з мільйонів залишилося всього 240.000, в маленькому містечку місцевим польським населенням, поліцією та військовими за кілька годин 4 липня вбито 42 єврея, від 40 до 50 поранено. Загинули ще два поляка, які намагалися зупинити кровопролиття. Після цього, з держави з закритими кордонами, за три місяці емігрувало близько 40 тисяч євреїв, а протягом півтора року – більше ста тисяч. Польща, хоч і радянська, інтернаціональна, робила все, щоб бути моно національною. В ті ж роки, при виконанні «операції Вісла» по переселенню українського населення до срср та колишніх територій, з яких виселено німецьке населення при приєднанні до Польщі, українців, яких подозрювали в причетності до УПА або які просто висловлювали власну думку (інтелігенція, священники), відправляли до лагеря Явожно (колишній Аушвіц-3-Моновіц, в якому навіть використовувалися ті самі бараки та той самий колючий дріт). Через цей табір пройшло 3,8-4.000 українців, 161 людина загинула.
Звісно, ми розуміємо, що за цим стояли поляки-сталіністи, і злочини того режиму не один раз засуджували польські керівники. Але це – не про президента Навроцького, який маніпулював даними, щоб не визнавати правду на посаді директора Інституту національної памʼяті Польщі, маніпулює і зараз.

4. Це було про минуле. Повернемося у наш час. Польща твердо зайняла «угорську нішу» в антиукраїнській політиці Євросоюзу. В москві – аплодисменти. На щастя, сьогодні більша частина зброї виробляється в Україні, і тільки ППО та авіація – ні. Але тут доля Польщі нульова. Тому ми розуміємо, що мають місце поганий національний бекграунд, виборчі технології і слабкість сучасних польських політиків. Президента Леха Качинського, який в Києві на Майдані повторював «Слава Україні», вбили росіяни разом з іншими польськими патріотами в літаку. Його брат Ярослав виявився його антиподом. Він не став і не стане Президентом.
Що стосується риторики Мадяра, премʼєра Угорщини, мені здається; він договороспроможний, коли мова йде про гроші. Як і Фіцо.
Є у нас і свій Мадяр. Який звітував перед суспільством про 25 підстанцій, знищених в окупованому Криму за три дні. Схоже, український вільний птах вже майже дотиснув окупантів. На фото з космосу Крим майже темний. Я співчуваю справжнім українцям, які чекають прихода ЗСУ на окупованих територіях, при цьому я бачу, що не тільки холодильники вимкнулися на півострові. Вимкнулися і станції космічного стеження, і радари. Бо немає дизелю, щоб перейти на резервні системи живлення. Бензину майже нема, тому окупаційна влада терміново вивозить на Кубань, поки є міст, архіви. Здається, вони не бачили «карту Герасимова» , яку показали вони разом з путіним росіянам. 40-денний план Зеленського стає все більш зрозумілим та прагматичним.

5. За заявою українського Генштабу, було виведено з ладу 42.74 проєктної потужності нафтопереробки росії. Тільки за місяць було пошкоджено 8 НПЗ та більше 60 резервуарів з нафтою.
Виробництво дизеля по місяцях становить:
Березень 7.5 млн тон, квітень 6.5 млн т, травень 5.9 млн т, червень попередньо 4.5 млн т. Серпень, місяць коли паливо буде особливо потрібно сільському господарству, очікується виробництво не більше 3.5 млн т дизелю.
Вже зараз росіяни купують паливо в Індії та Білорусі, отримали гуманітарну допомогу від Казахстану. Це – паліатив. Поки йде агресивна війна, українці навряд чи видадуть ліцензію на виробництво палива в європейській частині росії.
Особисто я очікую ближче до 35-літнього ювілеї нашої держави наступних кроків – операції Павутиння-2 чи морського обстрілу дронами та беками порту Козьмино на Далекому Сході, який зараз на добу відвантажує по 13 танкерів з нафтою до Індії та Китаю.

На фото Залізничний вокзал в Києві вітає США з ювілеєм