Шенчжень – «зберегти обличчя путіну»? Кримський міст ротенберга – що далі? Потенційні стратегічні катастрофи росії
1. Впевнений, були протягом цих пʼяти років війни домовленості, які вимагали від нас не бити по Кримському мосту. Через партнерів, звісно. Під час перемовин. За умовчанням теж щось не робилося. Звісно, всі домовленості з путіним не коштують нічого, якщо немає зовнішнього гаранта, який при необхідності прищучить підлоту новими санкціями. Трамп не є таким гарантом. Європа? Європа дуже сильно підтримує зараз Україну, і не тільки грошима. Подивіться – новий санкційний список майже співпадає зі списком обʼєктів на нафтової переробки та перевалки, за яким українці встановили кінетичні санкції минулого тижня. Сума в 45 мільярдів (частина Європи від додаткового пакету підтримки на 70 млрд), яка задекларована саме зараз – це точно такі ж санкції проти росіян – на ці гроші буде розроблено та куплено нову зброю. Жорстка позиція Мерца, звернення Макрона до нації про підтримку України, наджорстка та відверта заява Бернема – це фактично попередження Трампу про те, що Європа повстала з колін у безпекових питаннях.
Тепер, коли путін почав удари по стратегічних мостах у Запоріжжі і Києві, йому продемонстрували місце. Та сама ракета FP-5 Фламінго та потік українських дронів (росіяни кажуть, 130 за дві ночі), які «чомусь» здолали російське ППО (чекаємо офіційного повідомлення від нашого Генштабу, в якому буде статистика по знищеному за ці дві атаки ППО у Керчі та Тамані), відповіли на питання, що далі буде з Кримом.
В липні Мадяр звертався до путіністів, які понаїхали за дванадцять років до Криму – утікати, поки є міст. Вже його немає. Можливо, ще якась кількість потягів проїде мостом, поки його остаточно не зроблять памʼятником безглуздому відмиванню грошей Ротенбергом та іншими учасниками «кооперативу «Озеро». Трошки з історії обʼєкту:
– 1944 – СРСР спорудив тимчасовий залізничний міст через Керченську протоку. Вже у лютому 1945 його знесено стихією;
– 17.12.2013 – Україна та росія підписали міжурядову угоду про спільні дії щодо будівництва транспортного переходу через Керченську протоку. Що було у цей час в голові у Януковича, ми приблизно розуміємо;
– лютий-березень 2014 – силове захоплення росіянами Криму, початок війни;
– 19.03.2014 – після початку окупації Криму Путін доручив російському уряду організувати будівництво мосту;
– 30.01.2015 – генеральним підрядником без конкурсу визначили компанію «Стройгазмонтаж» Аркадія Ротенберга;
– лютий 2016 – початок будівництва;
– 13.10.2017 – на опори поставлено автомобільну арку;
– 16.05.2018 – початок руху автотранспорту;
– 25.12.2019 – початок регулярного пасажирського залізничного руху.
Офіційна загальна кошторисна вартість 227,92 млрд рублів (приблизно $3,5–3,7 млрд за курсом 2016 року).
Залізнична арка важить 6000 тон, автомобільна – 5500 тон, обидві довжиною 227 м, разом з крайніми частинами довше – 273 м. Висота арки — 45 м. Судноплавний просвіт — 185 м завширшки та 35 м заввишки.
2. Хроніка падіння:
– 24.02.2022 – початок широкомасштабного вторгнення;
– 8 жовтня 2022 року –
перша операція — вибух вантажівки. Потужний вибух обвалив частину автомобільних прогонів, а на залізничній частині загорілися цистерни з пальним. Повне відновлення автомобільного руху – 23.02.2023, залізничного 5.05.2023. Згодом керівництво СБУ підтвердило українську операцію. Василь Малюк назвав потужність заряду еквівалентною 21 тонні тротилу. У листопаді 2023 року Малюк уточнив: фактична кількість вибухової суміші з гексогеном становила майже 15 тонн;
– 17.07 2023 – друга операція — морські дрони Sea Baby. Два надводні безпілотники СБУ атакували автомобільну частину мосту. Один прогін був зруйнований, інший пошкоджений. Залізнична частина залишилася придатною до руху;
– 3.06.2025 року – третя операція — підводні вибухи.
О 04:44 СБУ підірвала заряд біля підводних опор. Пізніше Василь Малюк повідомив про два заряди по 1 100 кг кожен. СБУ заявила про пошкодження опор;
– 17.11.2026 – четверта операція. Використані засоби ураження: Dovbush, «Вендета», Da Vinci, «Січень», MICH 2000, «Рута», «Паляниця», Ан-197, FP-1, FP-5 «Фламінго» та Р-360 «Нептун».
Подробиці проаналізуємо окремо, можливо, сьогодні буде третя серія – знищення залізничного прольоту.
Що стосується наслідків. Тепер, коли важку арку автомобільної частини мосту прибрано, наступні дрони та ракети можуть тим самим шляхом з боку Азовського моря низькою траєкторією рухатися у бік залізничного прольоту.
Що стосується наслідків – вже зрозуміло, що важка металева конструкція повністю заблокувала рух суден Керченською протокою, з чим і вітаємо тих, хто в росії чекав на відновлення вивозу нафти, металу, палива, зерна цим маршрутом.
На відновлення руху мостом у самому ідеальному випадку потрібно до 15 місяців. В умовах бойових дій термін виглядає краще: «ніколи».
3. Безумовно, ця, головна подія дня, тижня та майбутнього саміту, собою закриває частину новин. Але можу додати, що за цю ж ніч було санкціоновано ще два великі НПЗ – «ГазпромнефтехимСалават» та «Уфанефтехим» у Башкортостані, які переробляють по 10 млн т сировини на рік та займаютл 13-15 місця у рейтингу впольованих та ще працюючих російських НПЗ. Чекаємо візиту позитивних дронів у місто Перм.
Сьогодні стало відомо, що до Берліну, у якому у четвер планується засідання Коаліції Охочих, попросилися «Краб та Посікунчик», в миру, Кушнер з Віткоффом. Схоже, реальність виглядає не так, як у вологих снах путіна та Трампа. Недопуск європейських перемовників до перемовних кімнат в Абу-Дабі тепер гикається Трампу в Шенчжені. Коли в Берліні почнуться робочі засідання, в Китаї вже будуть перші результати «Саміту трьох». Впевнений, новою Ялтою він не міг стати і без сьогоднішнього тріумфу Сил Оборони, але тепер зустріч буде виглядати, як спроба двох невдах-імпотентів продемонструвати, що вони щось можуть, тому, хто дійсно може майже все, один з них знаходиться в очікуванні оголошення процедури імпічменту, другий очікує чи то шарф на шию, чи то табакерку у скроню. Невідомо, чи дійсно путін взагалі планує з кимось домовлятися, невідомо, чи у близькому оточенні є люди, які хочуть зберегти владу та вплив після його смерті. Європа не прогнулася у відповідь на чергове залякування, і визначила групу Е5 для перемовин: Британія, Франція, Німеччина, Італія, Польща та представник дипломатії Європейського Союзу. Наскільки я розумію, що незалежно від ступені позору путіна у Шенчжені, перемовини почнуться вже у цьому місяці за участі європейських країн, які не планують поступатися ані розміщенням зброї на Балтиці, ані членством Фінляндії в НАТО, і, тим більше, військовою допомогою Україні. Серед питань для компромісу є наступні:
– особиста судьба частини російських військових злочинців після підписання угод про припинення вогню;
– наявність британських військових та військово-морських баз в Україні;
– механізм зняття арешту з російських заблокованих грошей, механізм їхнього використання при відновленні України, у тому числі, окупованої частини;
– створення фонду відновлення, який частково може наповнюватися частиною сум, які росія отримає при відновлення постачання до Європи сировини;
– судьба Краматорської агломерації;
– перелік країн, чиї війська будуть залучені до контролю за дотриманням угоди про припинення вогню;
– механізм розмінування, деескалації, часткового зняття санкцій, розведення військ, визначення втрат, звільнення полонених та цивільних заручників з російських вʼязниць.
4. Що саме може бути наступним обʼєктом демонстрації нікчемності путіна та його держави? Які символи та скрепи у нього залишилися після вигнання з Севастополя чорноморського флоту та сьогоднішнього знешкодження Кримського мосту? Які дії будуть настільки ж чутливими, наскільки і символічними?
По-перше, це ліквідація сорту нафти Юралс для постачання на світові ринки через порти європейської частини росії. Нагадаю, що НПЗ світу «заточені» під конкретні марки або типи нафти для переробки, з показниками наявності сірки, парафінів, забруднювачів, води тощо. Змішування нафтових потоків з різних родовищ не є механічним, як створення коктейлів досвідченим барменом, для цього, крім нормативів, потрібні обладнання, яке не виробляє росія, великі обсяги резервуарів-відстойників та працюючі насосні станції.
По-друге, це кілька логістичних звʼязок, без яких не може працювати російська економіка. Красноярський міст є єдиним, який звʼязує дві частини росії. Його пошкодження зупинить всі комунікації з Далеким Сходом та Східним Сибіром. Ті, хто вважає, що відстань дуже далека, мають згадати, що нещодавно таке казали про Омський НПЗ та систему хімкомбінатів у Західному Сибіру.
Серед таких вузьких місць є і система шлюзів Волго-Донського каналу.
По-третє, це майже міфічний Ямальський газопровідний хрест, на якому сходяться сімнадцять магістральних газогонів. Це – не насосна станція з дорогим обладнанням, це точка, яка, у випадку пожежі, продемонструє всім красиві вибухи, спричинить появу нових «факелів» на газових родовищах, але, крім фантастичної картинки катастрофи, навряд чи принесе росіянам довгу проблемну ситуацію – труби можна відновити.
В-четверте, удари по магістральних трансформаторах поблизу АЕС та ГЕС- це та гра, в яку можна грати вдвох. Російська енергосистема така ж відкрита ударам українських дронів та ракет, як українська – російських. Зняття путіним обмежень на удари по енергетиці створили прецедент. Кількість ППО для захисту енергообʼєктів – недостатня. Удари протягом двох останніх тижнів поблизу москви – це і є поступове виснаження ППО, яке призведе до дестабілізації російської інфраструктури, у тому числі, енергетичної.
5. І, нарешті, про Москву. Українці весь час залишали цю локацію неушкодженою.
Не знаю, яка логіка тут була використана, але колись у романі «Післязавтра. Роман про великі гроші», я десакралізував російську владу саме ударами не просто по москві, а по Кремлю та Червоній площі. Впевнений, це важливо.
Сьогоднішній путін є людиною, яка вже пройшла всі рівні внутрішніх обмежень, крім використання ядерної зброї. Він не готовий її примінити через неможливість погодити це з Китаєм, та через вірогідність адекватної відповіді одразу після удару. Російське ППО не готове відбити системний ядерний напад.
Але після нереагування ядерною зброєю на наш наступ на Курщині показало, що і часткове знищення москви викликає єдину реакцію – як тоді бої на курщині, як сьогодні пошкодження мосту – ігнорування події в російських ЗМІ та соціальних мережах.
Сили оборони вже кілька разів показали путіну власні можливості – трубопровідне кільце, Московський НПЗ, аеропорти та аеродроми. До цього мають додатися воєнні наукові інститути, КБ та воєнні виробництва у ближньому Підмосковʼї та на Півдні Москви – Подольськ, Троїцьк, Дубна, Зеленогірськ, Бірюльово, та інші.
Кримський міст має стати точкою неповернення у цьому знищенні, або точкою початку реальних перемовин.
Єдине, чого всерйоз боїться чахлик – зміни ситуації у москві, яка досі живе, як у раю, не бачить або майже не бачить мобілізації, пустих заправок, гробів. Як тільки ситі москвичі відчують війну, вірогідність табакерки у скроню зростає експоненціально. Як тільки зʼявиться перший натовп десь у Черьомушках через відключення електрики, відлік піде одразу.
Також нагадаю, є ще один цікавий обʼєкт – Валдайська резиденція путіна, яку охороняє близько 50 Панцирів, Тріумфи С-400, Буки, та інші системи.
Але це – інша історія



