Цвіте вже, рожевим. Казково й ніжно.
Цвіте, як цвів і раніше.
Хоча я знаю точно, що після перемоги “як раніше” більше не буде.
І точно знаю, що все не буде – і не є! – ідеально.
Поки фотографувала цвіт, якась жінка йшла тротуаром і впевнено казала в телефон:
“Ну, послушать Арестовича, то наши танки уже в масквє. А послушать их, то все совсем наоборот. Зай, не все так однозначно…”
Ну, от коли вам все і досі неоднозначно, то якого батька ви тут живете?
Навіщо лишилися в країні, в перемогу якої не вірите?
Ходите вулицями цього міста?
Щоб що?
Насправді все дуже й дуже однозначно.
Перемога. І лише вона.