Книжка, про яку думала, коли перегорнула останню сторінку.
Книжка, яка просто, але гостро написана.
Книжка, яка запам’ятається.

«Таємниця мого чоловіка» Ліян Моріарті

…
Коли дочитала, я все думала – в чому причина, чому ця історія торкнулася серця, чим зачепили персонажі?
Адже на перший погляд все просто – долі, які мимовільно переплелися, люди, які жили звичайним непримітним життям…

А потім зрозуміла – авторка описала вагу гріха, здатність прощати, уміння каятися і приймати свої провини. Описала простими реченнями, вставила роздуми, переплела з минулим, показала в діалогах, як людина може палати зсередини від власної бездіяльності і як потім доводиться розплачуватися за мовчання.

Психологічний аспект напрочуд сильний. Але це ж Моріарті – авторка, яка уміє в коротких абзацах перевернути світ догори дригом.

Я не буду переказувати зміст, не зачіпатиму сюжет, не розбиратиму правильність і неправильність персонажів. Так, вони вели себе дивно, робили незвичні вчинки, брехали, усміхалися і приховували. Але вони були справжніми, принаймні, я зуміла прожити життя і Сесилії, і Тесс, і Рейчел.

Я розуміла і водночас не розуміла Сесилію, яка опинилася в глухому куті, прочитавши лист від свого чоловіка.
Співчувала Рейчел і чекала, коли вона зможе відпустити минуле.
Вболівала за долю Тесс і досі не певна, що її рішення правильне.

Ці три жінки, які заплуталися, заблукали в житті і ніяк не бачили виходу. Вони любили, боялися, ненавиділи. Жадали помсти, жили надією, з острахом дивилися в майбутнє. Три жінки, життя яких могло скластися по іншому.

І гріх, який тягнеться з минулого.
А потім розплата.

Це сильна історія.
Про сильних жінок.

І таємницю, яка тиснула зашморгом.

…
Дочитавши, я подумала, що минуле є величною складовою нашого сьогодення. Воно має вплив на майбутнє.

І страшно, коли розплата за вчинене колись зачіпає дітей.

Раджу 👌