Це настільки динамічно написана книжка, що я прочитала її за день

По перше, це одна з тих історій, які читаєш, перегортаєш сторінку за сторінкою, історій, які затягують не стільки інтригою, бо тут усе було більш-менш зрозуміло, а самою динамікою розповіді.

По друге, переплетіння часових проміжків, коли автор занурює читача то в теперішнє, то в минуле, дає наживку для роздумів, а потім швидко перекидає в інший час. Це тримає.

По третє, легкість написання. Попри важку емоційно тему, книжка написана легкою мовою, коли читач не спотикається, а повністю занурюється.

По четверте, саме видання – невеликі розділи, зручний для читання шрифт.

По пʼяте…
СТОП 😁

А тепер про саму сюжетну лінію, яка не є чимось новим для літературних творів, але своєю проблематикою неабияк притягує.

Отож, був парад на честь Дня подяки, під час якого в юрбі зникає Кера, маленька дівчинка, яку щойно за руку тримав тато, а вже наступної миті дитини не стало. Починаються пошуки, знаходять відрізане волосся дівчинки, одяг, а батькам наказують чекати вдома. Тато в розпачі, мама (яка вагітна) не знаходить собі місця. Вони чують обіцянки, що дитину знайдуть, але…

Минають дні. Потім роки. Шлюб батьків тріщить по швах, а потім вони отримують конверти, спершу один, згодом ще декілька, в які вкладено касети. І на екрані вона бачать свою доньку.

Усі ці роки батьки чекають. Поліцейський, який вів розслідування, теж не може відпустити цю справу. Не може й журналістка Мірен, яка хватається за кожен натяк, аби знайти дитину…

«Дівчинка снігів» Хавʼєр Кастільо – це книжка про сім’ю, цінності, змогу/незмогу пройти випробування разом, про материнство і неможливість мати дітей, про нерозкрите розслідування, що тисне, про принциповість…

Ця книжка стала джерелом натхнення для створення серіалу на «Netflix». Я б подивилась цей серіал 🤗