Війна в Перській Затоці. День тридцять четвертий
Війна, до якої має звикнути світ.
1. Як ми вчора і говорили, виступ Трампа, хоч і стосувався перемоги над Іраном, але стосувався якоїсь уявної перемоги над якимось ворогом, з яким грають у дитячі «войнушки» за гаражами, а не війни, яка вже збентежила весь світ. Трамп обʼєктивно має найбільш озброєну армію світу, яка має всі необхідні протоколи до розвертання в будь-якому регіоні світу, сучасне (але не надсучасне) озброєння, має якусь кількість ідеальних солдатів, навчених, патріотичних, у яких є професійні командири і розумні генерали. Над цим є Пентагон, у якому залишилася якась кількість спеціалістів середньої ланки, що керується професійними нікчемами типу Хегсета та його команди, які слухають не порад від спеціалістів; не союзників; не розвідників; а лише його величність героя всіх війн і переможця драконів Дональда Фредовича Трампа. А він, у свою чергу, керується власними спогадами про часи, коли він був справжнім мачо, майстром угод, неплатником податків, кумиром моделей та другом Епштейна. Він воює для власних цілей, які стосуються контроля за світовою нафтою, Нобелівської премії та відміни справи Епштейна на тлі величних перемог. Що стосується премії, задачу змінено: перемірець восьми війн тепер хоче премію за звільнення світу від світового зла. Для цього всі відомі йому лідери держав мають цілувати його… так, у дупу, як від сказав про саудівського принца. Як виключення, він може захейтити і без поцілунків, японську лідерку через помилкову згадку ролі Японії у Другій Світовій, або Макрона, розповідаючи про немов би побиття його дружиною. Але він чомусь боїться сказати погане слово про російського чахлика.
2. Ще раз, для чіткого розуміння. У найбільшої у військовому плані держави світу не знайшлося запобіжників проти некомпетентних дій вищого керівництва – Конгрес майже мовчки погодився з небажанням Трампа назвати війну війною і спитати дозволу у парламенту, згідно Конституції. Міністр оборони, який з подачі Трампа став Міністром війни (щось знали?) не є субʼєктним у питанні сперечань з першою особою держави. Комітет начальників штабів, ЦРУ, всі інші двадцять з чимось спецслужб – не втручаються. Верховний Суд поки що не бачить порушення законів. ФБР, яке на минулому терміні Трампа тримало його за руки, майже замкнувши наручники, тепер теж робить вигляд, що все добре.
Підготовка до вторгнення майже завершена. Затьмарена свідомість Трампа-трікстера генерує чергові відволікаючі повідомлення у соцмережах, поки третя за рахунком авіаносець група наближається до Ірану. Нагадаю, Іран майже не бʼє (крім всього двох незначних спроб) по цих кораблях. Мабуть, відкладає цю операцію на потім. І спочатку пару слів про авіаносці і інциденти з ними у минулому, а потім вже про можливі плани операції.
Колись Австралія мала один авіаносець. Це британська сучасна на 1945 рік посудина, яку закладено у рік закінчення Другої світової, зупинено на ейфорії перемоги, продано Австралії на стадії виробництва, модернізовано і названо «Мельбурн». Він двічі (!) зіштовхнувся з іншими кораблями, есмінцем та десантним кораблем, випадково, потопивши їх, у 1964 та 1969. В мирний час. 82 та 74 загиблих. Причина – некомпетентність та самовпевненість. Двічі – це не випадково. Але то не дуже військова країна, Австралія. А що було у США? Теж два однакових інциденти. Дуже жахливих.
3. Під час війни у Вʼєтнамі Сполучені Штати активно використовували авіаносці для атак на територію Північного Вʼєтнаму. Тоді літаки були фактично розходним матеріалом. Було за часи війни втрачено 3744 літака та 5607 гелікоптерів. Памʼятаєте психічну атаку з неба під «Політ Валькірій» Вагнера у відомому фільмі «Апокаліпсіс Сьогодні» Копполи? Так інша сторона мала таке ППО, яке американці не змогли знищити (згадайте російське ППО у 2026). Повернемося до авіаносців. У 1967 році в Тонкінській Затоці, звідки американці атакували Вʼєтнам з повітря, на палубі авіаносця «Форестол»готували черговий бойовий виліт. За чотири дні перед цим було 150 бойових вильотів, пілоти витратили весь запас сучасних бомб Марк-83, і замість них розвантажили на палубу старі бомби часів корейської та Другої Світової. Не просто старі, а ще й застарілі, не захищені від детонації на борту. Під час розігріву одного з літаків нагрілася ракета Zuni (вона досі іноді постачається у війська та у тому числі до України), яка вдарила по бомбах. Результат – сильно пошкоджений корабель, знищено 21 літак, 134 загиблих, 161 поранений.
Пройшло два роки. Ще більш сучасний авіаносець «Ентерпрайз», та же Тонкінська Затока, та же ракета Zuni. Вже більш сучасні бомби. Повезло. Тому знищено 15 літаків, загинули 27. Але поранено 343 людини.
Авіаносець – це фантастично складне і велике військове угрупування. На «Форестолі» було 3.500 моряків та 2.000 авіаційного персоналу, на «Ентерпрайзі» – 3000 моряків та 1600 авіаторів. Навіть на маленькому «Мельбурні» – 1300 людей.
З часів Вʼєтнаму США більше використовували авіаносці в якості бойової підтримки та для залякування ворога. Вони брали активну повноцінну участь хіба що під час війни із Саддамом Хусейном. Британці використали і вкрай вдало свій авіаносець під час Фолклендської війни проти аргентинської хунти. Сьогодні три авіагрупи США вперше беруть участь у війні, коли дрони зайняли місце ракет і ППО авіаносців та кораблів підтримки може не вистачити проти їх масового використання. Яке, можливе, стане актуальним при початку десантної операції.
4. Які варіанти десантування є у США? Точкова висадка у районі наявності даних розвідки про зберігання запасу урану – разом зі швидкою евакуацією десанту – вкрай маловірогідно. В районі дислокації курдських сил на кордоні Ірану з Іраком для спільного наступу … невідомо куди і невідомо навіщо – до Тегерану далеко, гори, да і окопна війна не для переможців, а тільки для затягування протистояння. Курди можуть підтримати будь-яку операцію, як і сирійці, якщо їх пропустить іракська шиїтська самооборона, що мало вірогідно.
Залишається тільки один варіант – острови Перської Затоки. Харг – головний нафтовий хаб Ірану. Можна захопити і розгатити вщент, в тому числі і захищаючи його – нафта буду по 200, результату звільнення Ормузької протоки – ніякого. Чому? Бо від неї до Харга більше півтисячі кілометрів. Так, відстані там – завеликі для маленької переможної війни Трампа. Залишається тільки один варіант – величезний острів Кешм, довжиною більше 100 км та шириною до 20 км, який фактично блокує собою Протоку, і менший Ларак, що є таким собі «Островом Наварон» з книжки Алістера Макліна про бої Другої Світової – острів-фортеця, з підземними бункерами, ракетними та торпедними шахтами, навченими військовими. Напроти островів – провінція Хузестан, яка займає все узбережжя, і порт Бендер-Аббас, по якому били-били та так і не добили. Саме тут проходять ті танкери «дружніх» країн, яким дозволяє вихід з Затоки Іран. Поруч ще маленькі Абу-Муса, Великий та Малий Тумб, але це не супер важливо. Кешм – це такий собі іранський Крим, де є все – від пляжів до ППО, від яхт до садівництва. Не можу навіть зрозуміти, як буде американська десантура брати всі ці готелі та бункера вперемішку, що буде з мирним населенням. Але якщо хочеш звільнити нафтовий трафік, Кешма недостатньо, потрібно ще брати хузестанське узбережжя. Нагадаю, іранська армія це 350 тисяч професійних військових та 190 тисяч квірівців, та ще мільйон резервістів.
Але, головне, це не розбиті підземні ракетні міста та майданчики запуску дронів. Ми не знаємо, чи виготовляє Іран fpv -дрони, і скільки їх поставила росія по бартеру. Але, я впевнений, що Іран також вивчає наш та російський досвід, та не всі шляхи постачання перекрито.
5. А які варіанти має командування США після вичерпання першого списку цілей? Створення нового списку? І чи це допоможе? Світ вже не цікавиться кількістю бомб, він бачить підготованість та стійкість іранців. Це не стійкість фанатиків, це спокійна стійкість професійних військових. А поки ми очікуємо кілька днів на початок вторгнення, можу нагадати, що Іран планує сьогодні удар по Дата-центру Амазон у Затоці (Бахрейн) та удар у відповідь по мостах регіону (тут не всі впевнені, що точності вистачить). В любому випадку українці , які знищили черговий аеродром у Криму разом з 4 важкими безпілотниками «Оріон» та черговим літаком авіації рф, є фантастично вмілими і влучають чітко. Те саме сьогодні чекало Башнефть (я два дні тому цього очікував). Думаю, має підготуватися до повторних влучань Ніжнєкамськ, Тихорецьк, Анапа, Тамань, і, звісно, Новоросійськ. Як військова, так і нафтова інфраструктура. Порт там – це майбутнє місце останнього поховання чорноморського флоту рф.



