Сценарії припинення бойових дій.

Частина друга. День третій.

1. Йосип Сталін керував срср 29 років; з 1924 по 1953. Більшу частину своїх подільників Сталін знищив ще в друге десятиліття влади. Леонід Брежнєв «колегіально» скинув Микиту Хрущова у 1964, а помер 10.11.1982 року. На двох з Хрущовим вони керували радянським союзом ті самі 29 років. Останні сталінські вампіри помирали аж у кінці вісімдесятих – персональні пенсіонери Молотов, Малєнков та Каганович прожили майже по сто років кожен. А брєжнєвські виходили з кремльовських кабінетів одразу на кладовище – премʼєр Олексій Косигін 4.12.1980; ідеолог Михайло Суслов (30 років на посаді) 21.01.82; силовик Семен Цвигун 14.02.83 (застрелився); партій ний контролер Арвід Пельше 29.05.83; кагебіст Андропов 9.02.84; палач Афганістану міністр оборони Устінов 20.12.84; останнім пішов на вихід Костянтин Черненко, який керував країною з лікарняної палати, не приходячи до тями – 10.03.85;
Цей період називають «гонками на лафетах» – постійні поховання лідерів країни не викликали жалю у населення.
Вчора на 74 році (приблизно у тому ж віці, як і брежнєвські) пішов Сергій Іванов, один з перших близьких до путіна, кого називали «преємником». Інші члени путінського «політбюро» також знаходяться у віці, коли нормальні люди приділяють час онукам, а не ховаються у бункерах після того, як почали агресивні війни.
Війна в Афганістані, яку розпочали Брежнєв з Устіновим та Андроповим після кулуарної наради, була останнім, як виявилося, ударом, який підкосив радянський союз, а наступний «демократичний» керівник Горбачов, фактично, доштовхав радянську військову машину на запасний путь, на якому вона не заважала відходити колишнім республікам. Ну як «не заважала»? Були вбивства мирних громадян у Тбілісі, Баку, Вільнюсі, Ризі, створені бандитські анклави у Придністровʼї, Абхазії, Південній Осетії, Карабаху, спровоковані конфлікти в Таджикистані, Узбекістані. Спроба створити в українському Криму «президента Мєшкова» була з цієї серії. Тим не менше, Заходу вдалося мінімізувати катастрофічні наслідки розвалу. Як мінімум, більшість держав Східного блока стали незалежними мирно і приєдналися до ЄС. Тим не менше, метастази залишилися.
Давайте подивимося на сьогоднішній вік путінського політбюро часів початку вторгнення.
Михайло Ковальчук — 79
Сергій Лавров – 76
Аркадій Ротенберг — 74
Юрій Ковальчук — 74
Микола Патрушев — 74
Олександр Бортніков — 74
Віктор Золотов – 72
Сергій Шойгу — 71

2. Путіну – 73. На відміну від Сталіна, який помер в цьому віці, не факт, що сам, він не знищує соратників, він, як і «дорогой Леонід Ілліч» тягне свою хунту до кінця поруч, періодично змінюючи стільці.
Що далі може очікувати росію після того, як ці старці, не розуміючи наслідків, завели ситуацію в максимально глухий кут? Війна срср у Афганістані тривала 10 років, через неї пройшло 620 тисяч людей, 14.5 тисяч загинули. За 12 років війни в Україні путін вбив більше мільйона росіян, за різними оцінками, через війну пройшли близько півтора мільйонів росіян, які поки що живі. Російське керівництво боїться повернення тих 700 тисяч, які зараз воюють, і які неминуче принесуть війну назад у росію. Тому вони зроблять все, щоб максимально утилізувати це угрупування після завершення бойових дій або залишити його біля лінії розмежування.
Але сьогодні ситуація принципова інша, ніж була рік тому, коли чахлик прилітав до Анкоріджа і намагався домовитися про Україну без України. Сьогодні війна вже повернулася до росії. Навіть якщо не говорити про окуповані у 2014 регіони, які російська влада поступово доводить до критичного стану, та регіони, по яких вони пройшлися катком з 2022 по 2026, ми бачимо, наскільки все катастрофічно сьогодні на Брянщині, Курщині, в Білгородській та Ростовській областях та Краснодарському краї. Завтра так буде у Москві та Санкт-Петербурзі. Сьогодні росіяни намагаються в будь-яку ціну не пустити у дві столиці паливну кризу, але вони не мають жодного механізму забезпечення паливної логістики, а це означає, що саме з москви почнеться протестний рух, спочатку у «дозволених» соцмережах, потім на підприємствах, які будуть закриватися та скорочувати співробітників. В масові протести на сьогодні я не вірю, саботаж вже починається.

3. Сьогодні вдруге покращили насосну станцію Второво, яка забезпечує москву паливом через нафтопродуктопровід, на тижні майже знищили головний корпус військового завода у Воронежі, сьогодні Фламінго розвалили завод «Титан-Барикади» у Волгограді, який є монополістом для виробництва пускових для балістичних Іскандерів. Якщо дійсно пошкодження серйозні, то заміни не існує. Мобільні пускові балістичних ракет – складні та швидко зношуються через фантастичні температури при старті. Якщо раніше їх виробляли по 5-6 на місяць, і мають зараз до 250, то ця історія скоро нам нагадає історію про російське ППО, це описав Бальзак в оповіданні про шагреневу шкіру.
Крим та Південь – окрема тема. Якщо вчора у черзі стояли дві тисячі машин, то сьогодні – дві з половиною. Звернення місцевих колаборантів та нових окупантів до путіна про допомогу в евакуації та гуманітарну допомогу не мають сенсу – він ніколи не визнає подібних поразок і тому завжди проходить повз можливість домовитися.
Росіяни кажуть, що вчора збили майже 900 українських дронів. Мабуть, частково збили нафтобазами, воєнними заводами, радарами та артсистемами. За місяць на день туди полетить 2000 дронів, за два місяці навіть така кількість вже не буде на шляху зустрічати залишків ппо. Сьогодні Фламінго зайшли на Волгоград складною траєкторією, обходячи зони, де ще залишилося ппо, це означає, що ці великі, дешеві і не захищені від радарів ракети, тепер летять низько, маючи від партнерів електронні карти висот, що дозволяють ховатися за рельєфом.
Коли одночасно десятки Фламінго зʼявляться у небі над Червоною Площею, буде цікаво подивитися трансляцію засідання Держдуми, можливо, останнє засідання перед виборами нового складу покидьків.

4. Повернемося до сценаріїв майбутнього в росії.
А) нереалістичний. Чахлик та його оточення розуміють все, швидко йдуть на перемовини, зберігають Крим та інші окуповані території, головне, що вони зберігають- владу. Війна зупиняється по ЛБЗ ще до кінця літа. Держава-бензоколонка відновлюється та окуповує Грузію, Вірменію, Північний та Східний Казахстан, Киргизстан та постійно провокує Естонію, Латвію та Литву, створює у Європі нових Орбанов (далеко ходити не потрібно, в Польщі майбутній Орбан закінчив школу і поступає у московський інститут міжнародних відносин на прискорені курси антиукраїністики. Через кілька років все починається спочатку.

Б) мінімально реалістичний. Під тиском обставин росіяни погоджуються на перемовини у вересні. Трамп хоче мати український кейс на виборах і тисне на Україну та Європу, але і підгодовує смаколиками (зброя; гроші на відновлення, бази). Росіяни викачують традиційний пакет: денацифікація, стамбульські домовленості, дух Анкоріджа, обмеження ЗСУ, перемовини переходять у стадію погодження обмінів і на цьому закінчуються. Обидві сторони незадоволені і забезпечують одна одній веселу зиму. В росії в січні – нова влада. Не факт, що нам сподобається.

В) більш реалістичний.
Наступ українців на Півдні. Обмежене перемирʼя в жовтні, яке дає можливість Трампу мінімально продати це виборцям. Довгі виснажливі перемовини на тлі обмеженої війни з елементами виключень з режиму обстрілів.
Домовленості по ключовим питанням відсутні.
Донбас, Запорізька АЕС. Контроль ЛБЗ. Статус Криму. Заморожені гроші. Всі на всіх.
Підключення до перемовин Європи та Китаю. Ні миру, ні війни, ні виборів, ні роззброєння.

Г) реалістичний. Війна до виснаження. Лютий.
Повністю блокований Крим. Наступ на Півдні. Зміна влади в Конгресі США. Нескінченні антикорупційні та безпекові розслідування, спроба імпічменту в США. Двопартійна більшість. Нові реальності в НАТО.
Перемовини під егідою міжнародної групи. Поступові рішення по окремим кластерам: енергетика, авіація, транспорт, обміни, контроль, вибори, санкції, відновлення. Паралельна робота міжнародного суду.
Спорадичні обстріли та бойові дії. Складна ситуація всередині ЄС. Спроби тиску на Україну. Внутрішні проблеми в росії, зміна влади. Швидке підписання з новим російським керівництвом проміжного перемирʼя під суттєве послаблення санкцій.

І так, ми знаємо, що дійсність завжди відмінна від усіх можливих сценаріїв.

А поки – у Європу прийшла спека.