1. Сьогодні вчергове відбувся кривавий злочин російського режиму, який стане лише ще одним фактом у нескінченній черзі злочинів, кожен з яких коштує Гааги для всіх причетних. Але ні – цей випадок навіть не дотягує до рівня перших шпальт європейських газет. Можливо, два рядки у стрічці новин CNN, і точно навіть не рядок у Блумберга. Звикли. Всі за межами України звикли. І дуже хочуть, щоб українці теж звикли. Ну який там Радбез ООН, що нового Ви скажете? Якийсь супермаркет десь в робітничому кварталі? Це ж не у Києві, правда? Так, це не у Києві. В Києві переважно вночі. І коли закінчуються підготовані цілі серед складів торговельних мереж, летить по житлових будинках. І не в Харкові, де атаки на гіпермаркети почалися в 2022 році. І не у Запоріжжі – чергові вбиті у маршрутці. І не в Херсоні. Там скоро не залишиться інфраструктури. А населення вбивають вже через прильоти fpv у вікна квартир.
2. Я наведу кілька прикладів, схожих на сьогоднішню подію. На жаль, це практично механічне повторення. Реакція світу відсутня. Не згадуйте реакцію українців, скажімо, на погром в офісі «Шарлі Ебдо» у Франції, або, навіть, на «Норд Ост» у москві. Плакали, несли квіти. Думаєте, завтра будуть нові квіти біля українського посольства у Вашингтоні або Парижі? В москві – не питаю. Кременчук, ТЦ «Амстор», 27 червня 2022 року. Близько 16-ї години росіяни вдарили по місту двома ракетами Х-22 з бомбардувальників Ту-22М3. Одна ракета влучила на територію заводу «Кредмаш», інша — прямо в будівлю ТЦ, який був відкритий для відвідувачів. У результаті загинула 21 людина,59 отримали поранення. Спалахнула велика пожежа, будівля майже повністю вигоріла. 12 червня 2024 року російська ракета влучила поруч із магазином АТБ у центральній частині міста, пошкодивши магазин, житлові будинки та інші цивільні об’єкти. За підтвердженими даними загинули 9 людей, 29 були поранені. Українська сторона повідомляла, що це була балістична ракета «Іскандер-М». Так, це теж Кривий Ріг. «Це ж було вже»… 25 травня 2024 року, близько 16:00, російська авіація атакувала будівельно-господарський гіпермаркет «Епіцентр» у Харкові, на Салтівці. У цей час магазин працював і всередині перебувало багато покупців та працівників. Загинули 19 людей — 12 чоловіків і 7 жінок, серед загиблих були двоє неповнолітніх — 12-річна дівчинка та 17-річний хлопець, 54 людини дістали поранення. За даними слідства, російські Су-34 вилетіли з аеродрому Бутурлинівка у Воронезькій області та випустили три УМПБ Д-30СН — уніфіковані міжвидові плануючі боєприпаси. Кожен мав близько 100 кг вибухової речовини. Два боєприпаси влучили в «Епіцентр», практично один за одним. Третій не долетів приблизно 80 метрів до гіпермаркету і не вибухнув — його пізніше знайшли слідчі та рятувальники.
3. Мені про це складно говорити. Я пишу про рідний Харків і у мене перед очима численні злочини. Розбиті школи та дитячі садки. Знищені будівлі університетів. Прильоти в лікарні. Тисячі житлових будинків. Я зараз працюю над фотоальбомом зі знищеними харківськими домами – і у мене весь час мокрі очі. Харків витримав і витримає. І навряд чи навіть ті запальні візитери, які мають з Києва тур до Бучі, розуміють, що таке життя у прифронтовому місті протягом чотирьох з половиною років. Звикли. Звикли не звертати уваги. Ми – тут. Вони – там. Але – не звертати. Це електорально не виграшно.
4. Кривий Ріг. Я протягом вторгнення був там чотири рази. Останній раз був у лютому 2026 року. Нагадаю, хоч місто і знаходиться в самому центрі України і логічно би вважати його захищеним – до ворога на лівому березі Дніпра від околиць міста всього лише 55 кілометрів. Я зупинився у одному з двох готелей, що залишилися не розбитими. Світло було години дві з мережі, потім включили генератори. За ніч було сім тривог, приблизно, як в ті дні у Харкові. На вулиці йшов дощ зі снігом і періодично техніка працювала для очищення вулиць. Оскільки більша частина підстанцій було знищено на той момент, а місто займає фантастичну площу і протягнуто в довжину 66 км по прямій та 88 км автошляхами, міська влада розбила під тиском обставин місто на енергоострови, кожен окремо опалювали та забезпечували електрикою. Хто через роки після війни згадає подвиг криворізьких комунальників та енергетиків? Сьогодні там черговий злочин росіян. Я думаю, буде, має бути оголошено жалобу по всій країні. Станом на 23 годину вечора, коли я пишу цей текст, вбито 15 людей, поранено 130, серед них 23 дитини. Це – жах.
5. Сьогодні можу сказати, що спосіб, в який росіяни (так, всі росіяни, а не тільки путін, на якого через роки скинуть вину за все) ведуть війну – тероризм. Вони аплодують «героям», які надають та отримують і виконують накази на вбивство мирних жителів в торговельних центрах, вони двічі-тричі бʼють по таких обʼєктах, щоб вбити працівників ДСНС і наступного разу залякують такими вбивствами, щоб пожежі не гасили. Вони системно влучають по книжкових складах, бібліотеках, музеях. Навіть на деокупованих територіях, там, де вони ще не дограбували. Вони залякують жителів великих міст розбитою енергетикою. І так – ці «добрі» люди, які розповідали, що вони «брати», «визволителі» від фашизму, ходять у кінотеатри дивитися фільми про вбивства українців, аплодують при нагородженні вбивць, розповідають при перебуванні за кордоном, що все «неоднозначно» і голосують, голосують, голосують за путіна, за його партію, за його підручних.
6. І так, я за трибунал. Публічний, постійний, по тисячам фактів. Я наполягаю, щоб він відбувався щоденно в одній з європейських столиць. З постійною трансляцією. Сьогодні немає там злочинців, які мають сидіти на лаві підсудних. Це – питання часу. Але навіть коли вдається схопити дрібних злочинців бутягіних або коли «учасники сво» відкрито приїжджають на відпочинок до Франції чи Італії, які проти заборони на видачу віз таким людям, вони мають чекати арешту за ордером європейського суду, як співучасники одного великого системного злочину.