Такі різні історії, які увійшли до збірки, відгукнуться кожному. Я впевнена. Хай не всі твори, але певна є ті, які влучають в серце. Усі ми різні і спогади у нас різняться – про дитинство, про певні моменти у житті, про больові рубежі, які ми проходили і проходимо – тому це зібрання здатне зачепити серце.

Тут оповідання і есеї, які зібрані під однією обкладинкою, написані не відомими авторами, а учасницями курсу, що проводила Ірена Карпа. Тут зібрано думки і спомини про те, як змінилося наше життя після 24 лютого. Тут про нас з вами.

І спершу, прочитавши анотацію, я вирішила, що оповідання будуть болючими, а я питала себе, чи готова до цього.
Але ні. Вони настільки різні і сповнені тепла, яке ми маємо берегти в собі всупереч усьому.

Тут про тих, хто виїхав. І тих, хто лишився.
Тут про дітей, жінок і чоловіків, тварин і руйнацію їхнього життя.
Тут про іскри віри, які то спалахують, то гаснуть, аби знову спалахнути.
Тут про життя в умовах війни і внесок кожного.
Тут про добро, тепло, надію, любов, які палають разом з ненавистю, бо інакше неможливо.
Тут сміх крізь сльози, про силу волі.

Місцями наверталися сльози. Місцями я всміхалася. А іноді відкладала книжку і згадувала власні рефлексії, які прожила.

Окремо про видання – воно зігріває.

І хоч я не фанат короткої прози, мені насправді сподобалось це занурення у світ думок, переживань і надії.

«Я знаю, як про це писати»
Збірка оповідань і есеїв
Видавництво «Книголав»