Нескінченні сирени, на які ніхто з тих, що залишилися в місті, не звертає уваги.
Кількість реальних обстрілів міста суттєво зменшилася в порівнянні з травнем, але обстріли продовжуються.
Після того, як сучасною зброєю було ліквідовано кілька систем С-400 та С-300 на Білгородщині, складів зі зброєю, місць зберігання пального, казарм, колон транспорту, майже зупинився тиск росіян на Вовчанськ та Липці з Півночі, але ворог відновив бойові дії на Куп’янському напрямку та продовжує тероризувати КАБами та іншими засобами Богодухів, Золочів, Чугуїв.
Біля Харкова знов з’явилися ті, хто захистив місто в березні 2022 та звільнив Харківщину у вересні того ж року. Герої, які третій рік в окопах. Хтось з них воює з одним і тим ворогом вже одинадцять років. Місто вдячне героям.
Ніхто не чує новин з Харкова про незадоволених при перейменуванні вулиць з російськими назвами та знесенні радянських пам’ятників. Місто стало воєнним табором.
Працюють заводи. Останнім часом виїхала ще якась кількість харків’ян. На вулицях менше активності. Зачиняються магазини та кафе, все більше слова “оренда” на вікнах приміщень. Тим не менше, такі таблички, як на одному з фото “ми відкрились” приємно дивують.
В місті дуже сильні горизонтальні зв’язки типу бізнес-військові, або громадяни-військові, або влада-волонтери. Всі знають один одного. Ніхто з тих, хто задіяний в постійному процесі підтримки фронту, не дозволяє собі “я стомився”. Це не красиві слова. Так, багато хто тут дивується спокійному життю в інших регіонах, коли буває там.
Виробничий бізнес, що залишився в місті – не готовий релокуватися, тому має багато проблем з кадрами, безпекою, організацією постачань, а також має обмеження щодо кредитування через заборону банкам отримувати майно біля ЛБЗ в заставу, що не заважає сплачувати податки, “як всі”. Регіон не має жодних послаблень для бізнесу від держави.
Панічні настрої, пов’язані зі спробою наступу ворога на початку травня в соцмережах, які носили чіткий присмак російського ІПСО, змінилися черговою темою з фільмів жахів “Харків має замерзнути взимку”, хочу виказати впевненість на базі того, що я знаю – “ніт, не замерзне”, так же як і те, що ворог сьогодні і завтра не має шансів підійти до Харкова на відстань пострілу звичайною артою.
Влучання в деякі виробництва, власниками яких є патріотично налаштовані харків’яни, говорить про те, що на третьому році обстрілів міста знаходяться покидьки, які наводять ворожі ракети на конкретні об’єкти. Розумію, що гроші та відсутність мізків роблять своє, але ж бажання заробити на знищенні того, що завжди було поруч, тих, з ким ти спілкуєшся, говорить про наявність саме божевільних, які втратили розум через пропаганду ворога.
Ця війна ще на якийсь час. І головне для того, щоб моє рідне місто відновилося після перемоги, для того, щоб гроші заходили в Харків не тільки, як допомога, а і як інвестиції, потрібна не тільки впевненість в наших переговорниках та партнерах із НАТО, а і конкретні засоби ППО та літаки, що зможуть зробити над Харковом справжній “купол”, налаштований сбивати не тільки крилаті ракети і дрони, а і балістику, літаки, гелікоптери. Отримання такого і інтегрування в систему захисту міста – задача номер один для Харкова.