1053 доба з 24 лютого 2022 року, коли весь світ зрозумів, що далі не можливо робити вигляд, що війни немає.

Про Трампа і не тільки.

1. Трамп не вперше підіймає питання Гренландії. І не вперше наїжджає на Канаду і, вже колишнього, прем’єра Канади Трюдо, майже рекордсмена, якщо рахувати разом з батьком в кріслі очільника своєї країни. Да і питання Панами стоїть абсолютно логічно, на відміну від канадського, бо дійсно Китай все більше контролює транзит між океанами та взагалі впливає на політику в колишньому “задньому дворі” Сполучених Штатів Америки – країнах Карибського басейну та Центральної Америки. Чи є ця активність грою? Впевнений, що ні. Якщо колись стіна на кордоні з Мексикою (а це питання і зараз не закрите), питання сварки з сусідами та територіальних розширень буде стояти протягом всієї другої каденції Трампа. Другої, а чи останньої? Два терміни поспіль чи два терміни всього? Чи дозволить вік викрутити ще одну синекуру щодо відбиття численних громадянських, адміністративних та кримінальних позовів для генія сучасної американської політики? Що таке нова команда Трампа? Чи вона на чолі з Маском, чи він є просто “попутчиком”, як казали радянські лідери, запрошуючи “колишніх” або “багатеньких” в команду?

2. Почнемо з гренландської тематики. Кінець 19 століття. Британський уряд вимушений дофінансовувати свою карибську колонію – Данські Віргінські острови, грошей катастрофічно не вистачає після того, як в другій половині 19 століття було відмінено рабовладіння в колонії. Починаються неквапливі перемовини зі США про продаж островів, які закінчуються нічим. Перша світова війна. Ризик того, що німецькі військово-морські сили захоплять острови і зроблять там базу. Нейтральна Данія відновлює перемовини і добивається непоганої для тих часів ціни за збитковий актив – 25 мільйонів золотих доларів. Скільки це зараз? Може, 25 мільярдів? Скільки тоді коштує об’єктивно Гренландія? 25 трильйонів? Думаю, в сучасному світі, який швидко летить в прірву авторитаризму та перемоги інформаційних провокацій над здоровим глуздом, не тільки гроші коштують менше, ніж в ті часи, коли продавали острови, набагато менше коштують домовленості, закон та, що головне, справедливість. Якщо спитати мене – я не вірю в можливість продажу Гренландії, але я вірю в турбопришвидшення засвоєння мегаострова.

3. Якщо говорити про Панамський канал, то потрібно згадати, що він, ще не добудований, став ще однією причиною масової купівлі островів урядом США: крім Віргінських, були куплені Кукурудзяні острови у Нікарагуа, острови Китаусеньо та Ронкадор у Колумбії, кілька островів просто забрали у тієї ж Панами, приєднавши їх адміністративно до Пуерто-Ріко, перед цим відвоювали Пуерто-Ріко разом з Кубою та ще рядом територій у Іспанії у війні 1898 року. Частину Панами спочатку окупували, потім під тиском орендували у Колумбії, яка контролювала цю територію. Після цього була оформлена довічна оренда, а держава Панама створена на американських багнетах. 1914 рік – початок функціонування каналу довжиною 81 км і ціною кілька десятків тисяч життів будівельників – іспанців, французів, панамців, американців, колумбійців…
Економічний ефект, як і військово-стратегічний складно переоцінити. Тим не менше, напруженість в стосунках між Панамою та США весь час тримала зору каналу в стані невизначеності і сприяла конфліктам жертвам. В результаті багаторічних перемовин під час правління кількох президентів США, Картер підписав два договори, які почали діяти частково в 1979, а остаточно в 1999 роках, в результаті чого Панамський канал, його зона, тисячі об’єктів, військових та цивільних стали зоною відповідальності Панами. Але (важливо): одна з угод дає можливість США проводити військові операції без погодження з кимось заради свободи судноплавства Каналом.

Вже через 10 років після початку дії угоди Президент США Джордж Буш-старший задіяв її механізм та вперше в історії США почав війну на території іншої держави під гаслами “відновлення демократії”. Успішно. За 5 днів Мануель Норьєга перестав бути диктатором, а став злочинцем, який ховається на території посольства …. Ватикану. Чи буде в цьому році військова операція, яка має заблокувати співробітництво Панами та КНР? Можливо. Бо вона не потребує великих організаційних зусиль та окремих грошей. Головне зрозуміти – задача такої операції щось дійсно змінити в Панамі (наприклад, побудувати канал майбутнього силами американських, а не китайських компаній), чи задача тільки в тому, щоб світ побачив картинку.

4. Саме картинку мав побачити світ, коли до Гренландії приїхав Трамп-молодший. Відзнявши ролики з якимось бомжами в забігайлівках, які підтримують MAGA та ідею експансії США, місію виконали. Тепер мільйони глядачів у США будуть вірити в бажання “народу Гренландії” стати ще одним штатом. Тим не менше, я би не вважав питання Гренландії піар-заходом. Думаю, через рік ми будемо мати там американську базу нового рівня, ніж та, що є там зараз, розвідку корисних копалин і ліцензії компаніям США на видобуток нафти та вугілля при підтримці урядових програм США. Ще через кілька років – будівництво нового міста і програму переселення. Гренландія має замінити Маску термінову колонізацію Марса.

5. Нагадаю, що перша каденція Трампа була відкрита бажанням домовитися з диктатором Північної Кореї, активно пропагувалися дії президента США, майбутня зустріч, перемовини. Коли нічого з цієї історії не вийшло, про неї просто забудуть. Сьогодні тема двох Корей – не на часі, як і тема двох Йеменів. Але, впевнений, що ці обидві теми будуть вимушено обговорюватися в США через зацікавленість партнерів, які небайдужі Трампу через його дійсно справжню підтримку цих країн – Японії проти Китаю і Ізраїлю проти Ірану. Вже в перші дні його каденції потрібно слідкувати не за розмовами про перейменування Мексиканського заливу та пошліни на канадський експорт, а за підтримкою Ізраїлю у війні проти Хамасу/Йемена/Хезболли/Ірану та за діями флоту США у берегів Японії та Тайваню. Саме теми Китаю/Ірану будуть головними.

6. Ну, і головне для нас. Постійні вкиди нефактичної інформації стосовно перемовин Трампа з путіним (про Україну без України?), візитів генерала Келлога, фінансування оборонних бюджетів країн-членів НАТО, це білий шум. Для того, щоб росію дійсно примусити до перемовин, а Україні надати шанс на перемовини, потрібні справжні санкції. Тому важливо, щоб Трамп в перші дні своїй каденції не відмінив нафтові та газові “санкції з пекла(насправді, не здали пекла, але важливі), на які в останні дні спромігся Президент Байден, а також не пізніше кінця лютого Трамп, після перемовин не з путіним, а з Зеленським, має внести до Конгресу черговий проєкт закону про фінансування України, а не розповідати вчергове про вміння Зеленського приїжджати до Америки за грошима.