Боюся людей, які бояться.
І замість того, щоб боятися мовчки, засівають своїм страхом усе навколо.
Бо коли усі навкруги бояться, їм легше.
Ні, не подолати свій страх. Їм легше боятися разом з усіма.
У страху як такому нема нічого поганого. Окрім хіба що того, що в нього – великі очі. А якщо постійно перелякано дивитися на світ, то можна заввиграшки здуріти.
Я теж боюся багатьох речей.
Але найбільше мене лякають люди, які панічно бояться того, що з ними можливо може статися, і аж захлинаються страхом від ймовірних бід і лих. А порятунок вбачають у тому, щоб загатити прірву своєї внутрішньої безодні настрашеними серцями інших людей.
Боятися – нормально.
Ненормально – безжально засівати своїм страхом життя інших.

Image by ambermb from Pixabay